Цього тижня ми читаємо розділ «Ітро». У ньому описано кульмінаційний момент виходу євреїв з Єгипту — дарування Тори.
А починається розділ з того, що тесть Мойсея на ім’я Їтро почув, що Бог благословив його зятя та весь народ, визволивши їх з єгипетського рабства. Він прийшов до Мойсея разом з його дружиною та синами, які раніше якимось чином пішли до Їтро з Єгипту.
Саме Їтро дав Мойсею кілька мудрих порад щодо управління таким великим народом. Він, наприклад, порадив поставити суддів, які розглядали б усі більш-менш важливі справи, звільнивши Мойсея від більшої частини цього тягаря.
Після цього Їтро повернувся додому.
Цікаво, що Їтро дуже шанований в юдейській традиції. Його називають «гер цедек» — «праведний прозеліт». Мідраш говорить, що Бог змінив його початкове ім’я «Йетер» («залишок») на «Йітро» («Його надлишок»), і що весь цей епізод був вставлений у Тору лише для того, щоб ушанувати пам’ять Їтро.
У перший день місяця сіван ізраїльтяни підійшли до гори Сінай, звідки Мойсей почав свою місію. Він зійшов на гору, де Бог сказав йому передати старійшинам, що якщо вони слухатимуться Господа і дотримуватимуться Його Заповіту, то стануть «мамлехет коанім веґой кадош» — «царством священників і народом святим».
На це весь народ відповів: «Коль ашер дібeр Адонай наасе» — «Усе, що сказав Господь, зробимо».
Після трьох днів освячення й підготовки всього народу Господь з’явився їм у громі, блискавці, вогні, димі та звуці сурм. Мойсей зійшов на гору до Нього, а весь народ мав залишатися внизу, навіть не торкаючись гори.
Саме тут Господь дав народові 10 висловів, відомих усьому світові як 10 Заповідей, які стали основою багатьох культур і релігій. Однак, попри свою всесвітню відомість, опитування показують, що лише дуже невеликий відсоток людей може пригадати бодай п’ять із них.
Отже, пригадаймо їх:
В юдейській традиції опис цієї події посідає виняткове місце. Мідраш говорить, що вона супроводжувалася не лише громом і блискавкою, а й тим, що вся гора Сінай піднялася в небо, ріки по всій землі змінили свій плин, а голос із неба промовив усі 10 Заповідей одним реченням.
І лише потім, коли ізраїльтяни поклялися все це виконувати, Господь знову повторив Свої заповіді, уже повільніше. Але після другої заповіді ізраїльтяни благали Мойсея стати посередником між ними та Богом, аби їм не довелося більше чути цей грізний голос.
Закінчується розділ страхом ізраїльтян і продовженням спілкування Бога з Мойсеєм.
У ГАФТАРІ юдейські мудреці пов’язали відповідь народу на голос Божий («Коль ашер дібeр Адонай наасе») з відповіддю пророка Йешаягу (Ісаї) на запитання Господа: «Кого Мені послати? і хто піде для Нас?».
Відповіддю Ісаї були слова, які задовго до нього промовляли Мойсей і Самуїл при зустрічі з Господом: «Гінені» — «Ось я!».
Бог повелів Ісаї проповідувати народові, який не буде його ні слухати, ні розуміти. Міста будуть зруйновані, а народ піде в розсіяння, але залишиться «святе насіння», від якого згодом відродиться весь народ.
Ісаї також було доручено запевнити царя Ахаза, що Бог втрутиться і допоможе народові. Для цього він виголосив пророцтво, записане в Іс. 9:6–7.
Багато юдейських коментаторів вважають, що обіцяною дитиною був Єзекія, який зійшов на престол після Ахаза. Можливо, саме в той період Божественна присутність із Єзекією провела єврейський народ через небезпечний час в історії.
Однак опис цієї Дитини містить такі терміни, що явно перевищують будь-яку звичайну історичну постать. Наприклад, слово «пеле» («чудний») використовується в Суд. 13:18 як ім’я Ангела Господнього, Який у Суд. 13:22 названий Богом.
Слова «йоец ель ґібор» («Порадник, Бог сильний») стосуються Святого Ізраїля (Іс. 10:20–21; Пс. 23:8). Слово «аві-ад» («Отець вічності») відноситься до Бога так само, як «авіну малькейну» («наш Отець і Цар»; див. Іс. 63:16; 1 Хр. 29:10; Мал. 2:10).
А слова «сар шалом» («Князь миру») як у Талмуді, так і в Писанні належать до імені «Бога миру» (напр., Суд. 6:24).
Отже, зрозуміло, що всі ці терміни описують Месію-Бога, а не просто людину.
У НОВОМУ ЗАПОВІТІ сказано, що обіцяний Цар Юдеї — Дивний, Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру — це Син Давидів, обіцяний Месія, який успадковує всю цю землю.
І як добре, що наш Посередник — не просто Мойсей, який зійшов на гору до Господа, а Месія, Первосвященник, Ходатай НОВОГО ЗАПОВІТУ, заснованого на нових і кращих обітницях.
Цього тижня ми читаємо розділ «Ітро». У ньому описано кульмінаційний момент виходу євреїв з Єгипту — дарування Тори.
А починається розділ з того, що тесть Мойсея на ім’я Їтро почув, що Бог благословив його зятя та весь народ, визволивши їх з єгипетського рабства. Він прийшов до Мойсея разом з його дружиною та синами, які раніше якимось чином пішли до Їтро з Єгипту.
Саме Їтро дав Мойсею кілька мудрих порад щодо управління таким великим народом. Він, наприклад, порадив поставити суддів, які розглядали б усі більш-менш важливі справи, звільнивши Мойсея від більшої частини цього тягаря.
Після цього Їтро повернувся додому.
Цікаво, що Їтро дуже шанований в юдейській традиції. Його називають «гер цедек» — «праведний прозеліт». Мідраш говорить, що Бог змінив його початкове ім’я «Йетер» («залишок») на «Йітро» («Його надлишок»), і що весь цей епізод був вставлений у Тору лише для того, щоб ушанувати пам’ять Їтро.
У перший день місяця сіван ізраїльтяни підійшли до гори Сінай, звідки Мойсей почав свою місію. Він зійшов на гору, де Бог сказав йому передати старійшинам, що якщо вони слухатимуться Господа і дотримуватимуться Його Заповіту, то стануть «мамлехет коанім веґой кадош» — «царством священників і народом святим».
На це весь народ відповів: «Коль ашер дібeр Адонай наасе» — «Усе, що сказав Господь, зробимо».
Після трьох днів освячення й підготовки всього народу Господь з’явився їм у громі, блискавці, вогні, димі та звуці сурм. Мойсей зійшов на гору до Нього, а весь народ мав залишатися внизу, навіть не торкаючись гори.
Саме тут Господь дав народові 10 висловів, відомих усьому світові як 10 Заповідей, які стали основою багатьох культур і релігій. Однак, попри свою всесвітню відомість, опитування показують, що лише дуже невеликий відсоток людей може пригадати бодай п’ять із них.
Отже, пригадаймо їх:
В юдейській традиції опис цієї події посідає виняткове місце. Мідраш говорить, що вона супроводжувалася не лише громом і блискавкою, а й тим, що вся гора Сінай піднялася в небо, ріки по всій землі змінили свій плин, а голос із неба промовив усі 10 Заповідей одним реченням.
І лише потім, коли ізраїльтяни поклялися все це виконувати, Господь знову повторив Свої заповіді, уже повільніше. Але після другої заповіді ізраїльтяни благали Мойсея стати посередником між ними та Богом, аби їм не довелося більше чути цей грізний голос.
Закінчується розділ страхом ізраїльтян і продовженням спілкування Бога з Мойсеєм.
У ГАФТАРІ юдейські мудреці пов’язали відповідь народу на голос Божий («Коль ашер дібeр Адонай наасе») з відповіддю пророка Йешаягу (Ісаї) на запитання Господа: «Кого Мені послати? і хто піде для Нас?».
Відповіддю Ісаї були слова, які задовго до нього промовляли Мойсей і Самуїл при зустрічі з Господом: «Гінені» — «Ось я!».
Бог повелів Ісаї проповідувати народові, який не буде його ні слухати, ні розуміти. Міста будуть зруйновані, а народ піде в розсіяння, але залишиться «святе насіння», від якого згодом відродиться весь народ.
Ісаї також було доручено запевнити царя Ахаза, що Бог втрутиться і допоможе народові. Для цього він виголосив пророцтво, записане в Іс. 9:6–7.
Багато юдейських коментаторів вважають, що обіцяною дитиною був Єзекія, який зійшов на престол після Ахаза. Можливо, саме в той період Божественна присутність із Єзекією провела єврейський народ через небезпечний час в історії.
Однак опис цієї Дитини містить такі терміни, що явно перевищують будь-яку звичайну історичну постать. Наприклад, слово «пеле» («чудний») використовується в Суд. 13:18 як ім’я Ангела Господнього, Який у Суд. 13:22 названий Богом.
Слова «йоец ель ґібор» («Порадник, Бог сильний») стосуються Святого Ізраїля (Іс. 10:20–21; Пс. 23:8). Слово «аві-ад» («Отець вічності») відноситься до Бога так само, як «авіну малькейну» («наш Отець і Цар»; див. Іс. 63:16; 1 Хр. 29:10; Мал. 2:10).
А слова «сар шалом» («Князь миру») як у Талмуді, так і в Писанні належать до імені «Бога миру» (напр., Суд. 6:24).
Отже, зрозуміло, що всі ці терміни описують Месію-Бога, а не просто людину.
У НОВОМУ ЗАПОВІТІ сказано, що обіцяний Цар Юдеї — Дивний, Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру — це Син Давидів, обіцяний Месія, який успадковує всю цю землю.
І як добре, що наш Посередник — не просто Мойсей, який зійшов на гору до Господа, а Месія, Первосвященник, Ходатай НОВОГО ЗАПОВІТУ, заснованого на нових і кращих обітницях.
