Назва цієї глави — «Трума» — означає «внесок», «дар» або «пожертва». У цій тижневій главі Господь закликає всіх, кого спонукає серце, взяти участь у збиранні матеріалів для «Мішкан Кодеш» — Святої Скинії, будівлі, в яку саме Божа присутність буде сходити до ізраїльтян під час їхньої мандрівки до Ханаану. У цьому ж уривку Тори наводяться докладні інструкції щодо побудови Скинії. Згодом вона стане прообразом Храму в Єрусалимі, а ще пізніше — архітектурною основою синагог.
Скинія складалася з двох основних частин:
Будівництво Скинії починається від її внутрішньої частини й рухається назовні. Кожна деталь Скинії та її двору несе символічне значення — вона вказує на шлях людини до Бога та поклоніння Йому. Водночас суть полягає в тому, що справжнє поклоніння та спілкування з Богом починається всередині людини. Жодні зовнішні приписи не можуть змусити людину щиро повірити в Бога й довіритися Йому.
Талмуд ставить цікаве запитання: звідки ізраїльтяни взяли всі необхідні матеріали для будівництва? Адже золото, срібло, мідь, тканини, дерево ситтім, олія та дорогоцінне каміння не валялися в пустелі просто так…
🪙 Мідраші дають кілька пояснень:
Мета Скинії — дати євреям видимий знак Заповіту з Господом і створити місце Його присутності серед народу. У цій та наступних главах описано суворі правила, за якими людина може наблизитися до Скинії та до її частин — а в переносному значенні, і до Самого Бога. Відкуплення від гріхів було можливим лише через особливі ритуали, і пролиття крові було необхідною умовою прощення.
У тижневій главі ми читаємо про початок будівництва Скинії. А в гафтарі до цієї глави розповідається, як цар Соломон починає будівництво Храму в Єрусалимі.
Ідея збудувати Храм належала царю Давиду, батькові Соломона, але реалізував її саме Соломон. Він розпочав будівництво у 480 році після Виходу з Єгипту, на четвертому році свого правління. Храм був зведений за зразком Скинії, але вдвічі більший за розміром, із додатковими прибудовами. Будівництво велося без використання заліза, бо залізо символізувало війну. Бог пообіцяв Соломону, що Храм стоятиме доти, доки народ залишатиметься вірним Йому.
У 586 році до н. е. Храм було зруйновано Навуходоносором після 410 років існування.
Мідраш говорить:
«Ізраїль знаходиться в центрі світу, Єрусалим — у центрі Ізраїлю, Храм — у центрі Єрусалима, Святе Святих — у центрі Храму, а камінь, який є основою всього світу, лежить прямо перед Ковчегом Заповіту».
(Мідраш Тілін, Трума, Кдошім)
📖 Новий Заповіт говорить про те, що наш Первосвященник — Месія, Христос — увійшов не до рукотворного храму. Тому наше спасіння приходить не від наших діл, а від Божої милості та благодаті.
Також Новий Заповіт підкреслює, що пожертви та милосердя — це частина щоденного життя віруючого в Месію. Це не лише відмінна риса послідовників Йешуа, а й глибока складова єврейської душі. «Цдака» (милостиня, праведна пожертва) завжди була центральною частиною єврейського життя. Йешуа дав найбільшу «цдаку» — Своє життя за нас
Назва цієї глави — «Трума» — означає «внесок», «дар» або «пожертва». У цій тижневій главі Господь закликає всіх, кого спонукає серце, взяти участь у збиранні матеріалів для «Мішкан Кодеш» — Святої Скинії, будівлі, в яку саме Божа присутність буде сходити до ізраїльтян під час їхньої мандрівки до Ханаану. У цьому ж уривку Тори наводяться докладні інструкції щодо побудови Скинії. Згодом вона стане прообразом Храму в Єрусалимі, а ще пізніше — архітектурною основою синагог.
Скинія складалася з двох основних частин:
Будівництво Скинії починається від її внутрішньої частини й рухається назовні. Кожна деталь Скинії та її двору несе символічне значення — вона вказує на шлях людини до Бога та поклоніння Йому. Водночас суть полягає в тому, що справжнє поклоніння та спілкування з Богом починається всередині людини. Жодні зовнішні приписи не можуть змусити людину щиро повірити в Бога й довіритися Йому.
Талмуд ставить цікаве запитання: звідки ізраїльтяни взяли всі необхідні матеріали для будівництва? Адже золото, срібло, мідь, тканини, дерево ситтім, олія та дорогоцінне каміння не валялися в пустелі просто так…
🪙 Мідраші дають кілька пояснень:
Мета Скинії — дати євреям видимий знак Заповіту з Господом і створити місце Його присутності серед народу. У цій та наступних главах описано суворі правила, за якими людина може наблизитися до Скинії та до її частин — а в переносному значенні, і до Самого Бога. Відкуплення від гріхів було можливим лише через особливі ритуали, і пролиття крові було необхідною умовою прощення.
У тижневій главі ми читаємо про початок будівництва Скинії. А в гафтарі до цієї глави розповідається, як цар Соломон починає будівництво Храму в Єрусалимі.
Ідея збудувати Храм належала царю Давиду, батькові Соломона, але реалізував її саме Соломон. Він розпочав будівництво у 480 році після Виходу з Єгипту, на четвертому році свого правління. Храм був зведений за зразком Скинії, але вдвічі більший за розміром, із додатковими прибудовами. Будівництво велося без використання заліза, бо залізо символізувало війну. Бог пообіцяв Соломону, що Храм стоятиме доти, доки народ залишатиметься вірним Йому.
У 586 році до н. е. Храм було зруйновано Навуходоносором після 410 років існування.
Мідраш говорить:
«Ізраїль знаходиться в центрі світу, Єрусалим — у центрі Ізраїлю, Храм — у центрі Єрусалима, Святе Святих — у центрі Храму, а камінь, який є основою всього світу, лежить прямо перед Ковчегом Заповіту».
(Мідраш Тілін, Трума, Кдошім)
📖 Новий Заповіт говорить про те, що наш Первосвященник — Месія, Христос — увійшов не до рукотворного храму. Тому наше спасіння приходить не від наших діл, а від Божої милості та благодаті.
Також Новий Заповіт підкреслює, що пожертви та милосердя — це частина щоденного життя віруючого в Месію. Це не лише відмінна риса послідовників Йешуа, а й глибока складова єврейської душі. «Цдака» (милостиня, праведна пожертва) завжди була центральною частиною єврейського життя. Йешуа дав найбільшу «цдаку» — Своє життя за нас
