Ця тижнева глава починається з Божого повеління до Мойсея знову прийти до фараона, щоб усьому світові була показана слава Божого спасіння.
Фараон отримує чергове попередження — цього разу про те, що на врожай його земель зійде сарана. Радники фараона радили йому відпустити лише дорослих чоловіків з усього єврейського народу. Але це не влаштувало ні Мойсея, ні Аарона. Вони вимагали, щоб фараон відпустив абсолютно весь народ разом з їхніми стадами. Це вимагання так розлютило фараона, що він вигнав обох чоловіків від себе.
Наступного дня, як і пообіцяв Мойсей, на землю Єгипту налетіла сарана й пожерла всю рослинність, яка й так уже сильно постраждала від попередніх кар.
Після цього настала нова кара — непроглядна темрява, тоді як у домах євреїв був світло. У Писанні сказано, що ця темрява була густою, відчутною. Це не означало, що просто згасли ліхтарі й треба було працювати при свічках. Ні — навіть запалюючи свічки, єгиптяни не мали світла. Тому всі три дні, поки тривала ця кара, вони буквально не вставали з ліжок, бо нічого не могли робити.
Ця темрява настільки вплинула на фараона, що він одразу дозволив усьому народові піти, але наказав залишити стада. Мойсей на це не погодився. Це дуже важливий урок — вміння поступатися друзям, але ніколи не йти на компроміс із ворогом.
Оскільки визволення з єгипетського рабства стало народженням цілого народу, єврейський календар починається з місяця, коли це визволення відбулося — місяця нісан. Інша назва цього місяця — авів, що означає «весна». Саме в цей місяць ізраїльтяни народилися як народ.
Ітак, Песах. Розрізняймо «Песах» — як подію, описану в цій тижневій главі, і «Пасху» — як день воскресіння Ісуса Христа.
10 нісана Господь наказав головам усіх єврейських родин взяти в жертву молодого ягня, але тільки після того, як це ягня кілька днів поживе в родині, щоб кожна родина прив’язалася до «свого» ягняти. Бо жертва не має бути безликою.
14 нісана це ягня повинно було бути принесене в жертву, а його кров’ю треба було помазати одвірки дверей. Цей маленький обряд показував, що родина дійсно довірила себе в руки Господа, щоб Він «пройшов повз» — пасах — них у Свій день відвідин. Усі, хто перебував у домі в той час, були врятовані.
Жертва «корбан Песах» мала бути спалена на вогні цілою, так щоб кістки тварини не були поламані. Її потрібно було їсти з прісним хлібом (маца) та гіркими травами (марор). Марор відтоді щороку на Песах нагадує про гірке рабство, а маца — про поспішність, з якою євреї мусили покинути Єгипет. У ніч 14 нісана все це треба було з’їсти «поспіхом», щоб бути готовими рушити з першим промінням сонця.
У цей самий день Господь установив Свято Опрісноків, коли протягом семи днів дозволялося їсти лише мацу.
І оскільки пасхальне ягня було першою жертвою, яку принесли ізраїльтяни як народ, Господь наказав відзначати цей день великого викуплення щороку — ад олам («навіки»).
Рівно опівночі Господь пройшов по землі Єгипту й умертвив усіх первістків, які не перебували в домах з кров’ю ягняти на одвірках. Цікаво, що цієї кари могли зазнати й ті євреї, які не послухалися Божого наказу щодо крові ягняти. Перед Божою карою всі були рівні — рятували лише віра та послух.
Більшість єгиптян не послухалися слів Мойсея, окрім ейрев рав — «різноплеменного множинства» (див. Вихід 12:38). У всій країні здійнявся великий крик і плач. Настав час, коли самі єгиптяни благали євреїв піти.
До речі, ми, євреї, не тішимося бідам єгиптян. Як доказ цього, кожного Песаха, піднімаючи другу чашу — чашу кар, ми залишаємо на тарілці 10 крапель вина, називаючи кожну з десяти єгипетських кар, щоб висловити жаль і співчуття цьому нещасному народові.
Так розпочався Вихід з Єгипту! Ізраїльтяни залишили країну так поспішно, що хліб навіть не встиг закваситися (звідси звичай їсти мацу). Із Єгипту вийшло близько 600 тисяч чоловіків разом із жінками та дітьми, несучи з собою золото й срібло єгиптян.
Глава завершується повелінням Господа викупляти первістків — звичай, що дістав назву підйон hабен — та прекрасними словами-нагадуванням: «Нехай це буде знаком на твоїй руці й пов’язкою над очима твоїми». У юдаїзмі це вилилося в особливий ритуал — тфілін.
Йешуа Своїм приходом, вченням, смертю та воскресінням виконав усі пророцтва, які ми бачимо у Виході з Єгипту. Його життя від самого народження відповідало звичаям єврейського народу — наприклад, звичаєві викупляти первістків, як це зробили Йосип і Марія (Лк. 2:22–24).
Історія Песаха — це історія Йешуа. Як кістки пасхального ягняти не мали бути поламані, так і кістки Ісуса не були сокрушені (Ів. 19:31–37).
Традицію причастя неможливо зрозуміти, не зрозумівши значення кожного елемента Песаха (Лк. 22:7–30; 1 Кор. 11:20–34).
І найголовніше — як євреї та неєвреї тоді були врятовані кров’ю ягняти, так сьогодні євреї та неєвреї спасаються кров’ю Агнця. Покрийте своє серце вірою в Його кров, як мої предки покривали свої одвірки, — і побачите, як Господь виведе вас із рабства гріха та смерті.
Ця тижнева глава починається з Божого повеління до Мойсея знову прийти до фараона, щоб усьому світові була показана слава Божого спасіння.
Фараон отримує чергове попередження — цього разу про те, що на врожай його земель зійде сарана. Радники фараона радили йому відпустити лише дорослих чоловіків з усього єврейського народу. Але це не влаштувало ні Мойсея, ні Аарона. Вони вимагали, щоб фараон відпустив абсолютно весь народ разом з їхніми стадами. Це вимагання так розлютило фараона, що він вигнав обох чоловіків від себе.
Наступного дня, як і пообіцяв Мойсей, на землю Єгипту налетіла сарана й пожерла всю рослинність, яка й так уже сильно постраждала від попередніх кар.
Після цього настала нова кара — непроглядна темрява, тоді як у домах євреїв був світло. У Писанні сказано, що ця темрява була густою, відчутною. Це не означало, що просто згасли ліхтарі й треба було працювати при свічках. Ні — навіть запалюючи свічки, єгиптяни не мали світла. Тому всі три дні, поки тривала ця кара, вони буквально не вставали з ліжок, бо нічого не могли робити.
Ця темрява настільки вплинула на фараона, що він одразу дозволив усьому народові піти, але наказав залишити стада. Мойсей на це не погодився. Це дуже важливий урок — вміння поступатися друзям, але ніколи не йти на компроміс із ворогом.
Оскільки визволення з єгипетського рабства стало народженням цілого народу, єврейський календар починається з місяця, коли це визволення відбулося — місяця нісан. Інша назва цього місяця — авів, що означає «весна». Саме в цей місяць ізраїльтяни народилися як народ.
Ітак, Песах. Розрізняймо «Песах» — як подію, описану в цій тижневій главі, і «Пасху» — як день воскресіння Ісуса Христа.
10 нісана Господь наказав головам усіх єврейських родин взяти в жертву молодого ягня, але тільки після того, як це ягня кілька днів поживе в родині, щоб кожна родина прив’язалася до «свого» ягняти. Бо жертва не має бути безликою.
14 нісана це ягня повинно було бути принесене в жертву, а його кров’ю треба було помазати одвірки дверей. Цей маленький обряд показував, що родина дійсно довірила себе в руки Господа, щоб Він «пройшов повз» — пасах — них у Свій день відвідин. Усі, хто перебував у домі в той час, були врятовані.
Жертва «корбан Песах» мала бути спалена на вогні цілою, так щоб кістки тварини не були поламані. Її потрібно було їсти з прісним хлібом (маца) та гіркими травами (марор). Марор відтоді щороку на Песах нагадує про гірке рабство, а маца — про поспішність, з якою євреї мусили покинути Єгипет. У ніч 14 нісана все це треба було з’їсти «поспіхом», щоб бути готовими рушити з першим промінням сонця.
У цей самий день Господь установив Свято Опрісноків, коли протягом семи днів дозволялося їсти лише мацу.
І оскільки пасхальне ягня було першою жертвою, яку принесли ізраїльтяни як народ, Господь наказав відзначати цей день великого викуплення щороку — ад олам («навіки»).
Рівно опівночі Господь пройшов по землі Єгипту й умертвив усіх первістків, які не перебували в домах з кров’ю ягняти на одвірках. Цікаво, що цієї кари могли зазнати й ті євреї, які не послухалися Божого наказу щодо крові ягняти. Перед Божою карою всі були рівні — рятували лише віра та послух.
Більшість єгиптян не послухалися слів Мойсея, окрім ейрев рав — «різноплеменного множинства» (див. Вихід 12:38). У всій країні здійнявся великий крик і плач. Настав час, коли самі єгиптяни благали євреїв піти.
До речі, ми, євреї, не тішимося бідам єгиптян. Як доказ цього, кожного Песаха, піднімаючи другу чашу — чашу кар, ми залишаємо на тарілці 10 крапель вина, називаючи кожну з десяти єгипетських кар, щоб висловити жаль і співчуття цьому нещасному народові.
Так розпочався Вихід з Єгипту! Ізраїльтяни залишили країну так поспішно, що хліб навіть не встиг закваситися (звідси звичай їсти мацу). Із Єгипту вийшло близько 600 тисяч чоловіків разом із жінками та дітьми, несучи з собою золото й срібло єгиптян.
Глава завершується повелінням Господа викупляти первістків — звичай, що дістав назву підйон hабен — та прекрасними словами-нагадуванням: «Нехай це буде знаком на твоїй руці й пов’язкою над очима твоїми». У юдаїзмі це вилилося в особливий ритуал — тфілін.
Йешуа Своїм приходом, вченням, смертю та воскресінням виконав усі пророцтва, які ми бачимо у Виході з Єгипту. Його життя від самого народження відповідало звичаям єврейського народу — наприклад, звичаєві викупляти первістків, як це зробили Йосип і Марія (Лк. 2:22–24).
Історія Песаха — це історія Йешуа. Як кістки пасхального ягняти не мали бути поламані, так і кістки Ісуса не були сокрушені (Ів. 19:31–37).
Традицію причастя неможливо зрозуміти, не зрозумівши значення кожного елемента Песаха (Лк. 22:7–30; 1 Кор. 11:20–34).
І найголовніше — як євреї та неєвреї тоді були врятовані кров’ю ягняти, так сьогодні євреї та неєвреї спасаються кров’ю Агнця. Покрийте своє серце вірою в Його кров, як мої предки покривали свої одвірки, — і побачите, як Господь виведе вас із рабства гріха та смерті.
