У цій тижневій главі Мойсей «зібрав» (від слова «кахал») народ, щоб навчати їх Торі, отриманій на Сінай.
Першим пунктом порядку дня було дотримання «шабата», тобто суботи. Це мав бути день повного спокою, коли людина не здійснює жодної роботи. Сюди входив також заборона розпалювати вогонь, яку сучасні равини розширили до заборони користуватися електрикою та автомобілями в суботу. Ця ж заборона, до речі, пояснює, чому останньою «мицвою» п’ятниці є запалення свічок. Сьогодні це просто традиція, а колись — справжня необхідність.
Цікаво також, що равини визначають слово «робота» як усе, що заборонено робити в суботу. Талмуд перераховує 39 дій, заборонених у суботу, на основі тих дій, які були необхідні при будівництві скинії. Ці 39 категорій називаються «авот мелаха», тобто «основні категорії», бо на їх основі формуються всі інші суботні заборони. Це ключова концепція талмудичного іудаїзму.
Зібрання народу відбулося після першого в їхньому житті Йом-Кіпура та після третього сходження Мойсея з Сінай. Мойсей оголосив народу, що Бог простив їхній гріх поклоніння золотому тільцю і що «шхіна», яка супроводжувала їх у пустелі, тепер буде перебувати у «мішкані», тобто у скинії.
Далі Мойсей оголосив збір пожертв для будівництва самої скинії. Усі пожертви мали бути лише добровільними. Народ відреагував настільки охоче, що Мойсею довелося зупинити їх у певний момент і попросити припинити пожертви! Уявити таку картину в наші дні важко, чи не так?
Розпочалося будівництво скинії. Мойсей детально описує, що і як робилося, і як виглядало. Це вже другий детальний опис скинії. Можливо, він такий важливий через значення самої скинії в житті єврейського народу та його відносинах із Господом. Можливо, через те, що скинія стала одним із перших і найповніших прототипів Месії та Його ролі у спасінні наших душ.
Мідраш говорить, що ковчег Заповіту Веселеїл — керівник усіх робіт з будівництва скинії — зробив власноруч. Пізніше ковчег був перенесений і в Храм Соломона. Перед самим його руйнуванням цар Йосія сховав ковчег у підвалах Храму. Коли був побудований Другий Храм, ковчег знайти не змогли, і Храм стояв без нього. Вважається, що лише Месія зможе знайти первісний ковчег і внести його в Свята Святих Третього Храму, коли той буде відновлений.
Закінчується ця тижнева глава описом зовнішнього двору скинії.
Зверніть увагу на таку деталь: хоча скинія складалася з різних частин, зроблених різними майстрами, вона стала «одним цілим» — і тут використовується те саме слово «ехад», що й у «Шма Ісраель»!
ГАФТАРА на цю тижневу главу розповідає про Перший Храм («бет хамікдаш»), побудований Соломоном, зокрема про деталі, внесені в його оздоблення царем Хірамом із Тиру.
НОВИЙ ЗАПОВІТ пропонує нам замислитися і над добровільними пожертвами за прикладом синів Ізраїля, і нагадує, що істинною основою справжнього Храму є Месія, а ми всі — живі камені, з яких побудований цей Храм.
У цій тижневій главі Мойсей «зібрав» (від слова «кахал») народ, щоб навчати їх Торі, отриманій на Сінай.
Першим пунктом порядку дня було дотримання «шабата», тобто суботи. Це мав бути день повного спокою, коли людина не здійснює жодної роботи. Сюди входив також заборона розпалювати вогонь, яку сучасні равини розширили до заборони користуватися електрикою та автомобілями в суботу. Ця ж заборона, до речі, пояснює, чому останньою «мицвою» п’ятниці є запалення свічок. Сьогодні це просто традиція, а колись — справжня необхідність.
Цікаво також, що равини визначають слово «робота» як усе, що заборонено робити в суботу. Талмуд перераховує 39 дій, заборонених у суботу, на основі тих дій, які були необхідні при будівництві скинії. Ці 39 категорій називаються «авот мелаха», тобто «основні категорії», бо на їх основі формуються всі інші суботні заборони. Це ключова концепція талмудичного іудаїзму.
Зібрання народу відбулося після першого в їхньому житті Йом-Кіпура та після третього сходження Мойсея з Сінай. Мойсей оголосив народу, що Бог простив їхній гріх поклоніння золотому тільцю і що «шхіна», яка супроводжувала їх у пустелі, тепер буде перебувати у «мішкані», тобто у скинії.
Далі Мойсей оголосив збір пожертв для будівництва самої скинії. Усі пожертви мали бути лише добровільними. Народ відреагував настільки охоче, що Мойсею довелося зупинити їх у певний момент і попросити припинити пожертви! Уявити таку картину в наші дні важко, чи не так?
Розпочалося будівництво скинії. Мойсей детально описує, що і як робилося, і як виглядало. Це вже другий детальний опис скинії. Можливо, він такий важливий через значення самої скинії в житті єврейського народу та його відносинах із Господом. Можливо, через те, що скинія стала одним із перших і найповніших прототипів Месії та Його ролі у спасінні наших душ.
Мідраш говорить, що ковчег Заповіту Веселеїл — керівник усіх робіт з будівництва скинії — зробив власноруч. Пізніше ковчег був перенесений і в Храм Соломона. Перед самим його руйнуванням цар Йосія сховав ковчег у підвалах Храму. Коли був побудований Другий Храм, ковчег знайти не змогли, і Храм стояв без нього. Вважається, що лише Месія зможе знайти первісний ковчег і внести його в Свята Святих Третього Храму, коли той буде відновлений.
Закінчується ця тижнева глава описом зовнішнього двору скинії.
Зверніть увагу на таку деталь: хоча скинія складалася з різних частин, зроблених різними майстрами, вона стала «одним цілим» — і тут використовується те саме слово «ехад», що й у «Шма Ісраель»!
ГАФТАРА на цю тижневу главу розповідає про Перший Храм («бет хамікдаш»), побудований Соломоном, зокрема про деталі, внесені в його оздоблення царем Хірамом із Тиру.
НОВИЙ ЗАПОВІТ пропонує нам замислитися і над добровільними пожертвами за прикладом синів Ізраїля, і нагадує, що істинною основою справжнього Храму є Месія, а ми всі — живі камені, з яких побудований цей Храм.
