Господь наказав Моісєєві зібрати по пів шекеля з кожного чоловіка від 20 років і старше, а потім порахувати ці гроші, таким чином проводячи перепис населення. Жодним іншим способом рахувати народ не дозволялося.
Мідраш говорить, що причина цього в тому, що під час перепису євреїв Сатана звинувачує їх перед Господом, викликаючи тим самим покарання за їхні гріхи. Найімовірніше, ця перепис потрібна була для того, щоб підрахувати потенційну армію, а гроші використовувалися як «венотну іш кофер нафшо ла-адонай» — «кожен дає викуп Господу за душу свою», тобто за кров, пролиту під час битви.
Ці гроші називалися «кесеф хакипурим» — «гроші очищення». Їх потрібно було переплавити на 100 «аданім» («кишень») для підтримки стовпів у «мішкані» («скинії»). Після побудови Храму півшекелі використовувалися для придбання «корбонот» («жертвоприношення») для «цібур» («громади») Ізраїля. Писець Езра започаткував традицію читання про півшекелі в тижневій главі «Шкалим».
Потім Господь дав Моісєєві настанови щодо «кійвор техошет» — мідного «моря», у якому священники омивали руки та ноги перед початком жертвоприношень.
Це нагадує нам про Таємну вечерю Йешуа, коли Він омив ноги Своїм учням (Ін. 13:1-18). Бажання Петра бути омитим повністю, а не лише руки й ноги, нагадує про те, що священники також омивали тільки руки та ноги, а все тіло їх покривала праведність, дарована їхнім становищем.
Далі описується особливий олій для посвячення жертв Господу та освячення священників. Мідраш говорить, що той олій, який Моісей приготував сам, зберігався 750 років. Вважається, що перед самим руйнуванням Храму цей олій був захований і що знайде його лише Месія.
Потім Господь сказав Моісєєві, що обрав Веселеїла будувати скинію. Мідраш говорить, що Веселеїл настільки вразив Моісея своїми здібностями, що він сказав: «Ти справді був у тіні Бога, бо у тебе здатність творити те, що Святий заповів мені». Іншими словами, Моісей був вражений, побачивши, що Веселеїл побудував саме таку скинію, яку він бачив на горі, коли Господь показав йому модель скинії.
Потім Господь повторив Свою заповідь про суботній день. Заповідь дотримуватися дня суботи настільки важлива для євреїв, що Талмуд говорить: як тільки всі євреї світу зможуть дотриматися однієї суботи, одразу прийде Месія.
Далі розповідь переходить до опису того, як Моісей отримав «лухот» («скрижалі») з 10 Заповідями. Але до його повернення з гори народ умовив Аарона відлити золотого тельця («егель масейха»»), якому вони стали поклонятися. У гніві на своїх співвітчизників Моісей розбив скрижалі, даровані йому самим Господом.
Пізніше Моісей зробив нові скрижалі, на яких 10 Заповідей вже написав він сам під диктовку Господа, звісно.
Глава закінчується описом того, як обличчя Моісея сяяло славою «шхини», коли він сходив з гори. Моісєєві доводилося навіть прикривати обличчя серед народу і відкривати його лише коли виступав посередником між народом і Богом.
Мідраш говорить, що коли прийде Машіах, обличчя кожного цадика буде світитися, як обличчя Моісея, але в різній мірі: у одних — як сонце, у інших — як місяць, у третіх — як зірки, а ще в деяких — як свічки.
ГАФТАРА до цієї тижневої глави розповідає про те, як пророк Ілля обвинувачує царя Ахава в злі та кидає виклик служителям бога Ваала.
А НОВИЙ ЗАПОВІТ протиставляє служіння Моісея служінню Святого Духа і славу Машіаха. Завіса, що прикривала обличчя Моісея, піднімається і відкриває славу Йешуа як Месії.
Господь наказав Моісєєві зібрати по пів шекеля з кожного чоловіка від 20 років і старше, а потім порахувати ці гроші, таким чином проводячи перепис населення. Жодним іншим способом рахувати народ не дозволялося.
Мідраш говорить, що причина цього в тому, що під час перепису євреїв Сатана звинувачує їх перед Господом, викликаючи тим самим покарання за їхні гріхи. Найімовірніше, ця перепис потрібна була для того, щоб підрахувати потенційну армію, а гроші використовувалися як «венотну іш кофер нафшо ла-адонай» — «кожен дає викуп Господу за душу свою», тобто за кров, пролиту під час битви.
Ці гроші називалися «кесеф хакипурим» — «гроші очищення». Їх потрібно було переплавити на 100 «аданім» («кишень») для підтримки стовпів у «мішкані» («скинії»). Після побудови Храму півшекелі використовувалися для придбання «корбонот» («жертвоприношення») для «цібур» («громади») Ізраїля. Писець Езра започаткував традицію читання про півшекелі в тижневій главі «Шкалим».
Потім Господь дав Моісєєві настанови щодо «кійвор техошет» — мідного «моря», у якому священники омивали руки та ноги перед початком жертвоприношень.
Це нагадує нам про Таємну вечерю Йешуа, коли Він омив ноги Своїм учням (Ін. 13:1-18). Бажання Петра бути омитим повністю, а не лише руки й ноги, нагадує про те, що священники також омивали тільки руки та ноги, а все тіло їх покривала праведність, дарована їхнім становищем.
Далі описується особливий олій для посвячення жертв Господу та освячення священників. Мідраш говорить, що той олій, який Моісей приготував сам, зберігався 750 років. Вважається, що перед самим руйнуванням Храму цей олій був захований і що знайде його лише Месія.
Потім Господь сказав Моісєєві, що обрав Веселеїла будувати скинію. Мідраш говорить, що Веселеїл настільки вразив Моісея своїми здібностями, що він сказав: «Ти справді був у тіні Бога, бо у тебе здатність творити те, що Святий заповів мені». Іншими словами, Моісей був вражений, побачивши, що Веселеїл побудував саме таку скинію, яку він бачив на горі, коли Господь показав йому модель скинії.
Потім Господь повторив Свою заповідь про суботній день. Заповідь дотримуватися дня суботи настільки важлива для євреїв, що Талмуд говорить: як тільки всі євреї світу зможуть дотриматися однієї суботи, одразу прийде Месія.
Далі розповідь переходить до опису того, як Моісей отримав «лухот» («скрижалі») з 10 Заповідями. Але до його повернення з гори народ умовив Аарона відлити золотого тельця («егель масейха»»), якому вони стали поклонятися. У гніві на своїх співвітчизників Моісей розбив скрижалі, даровані йому самим Господом.
Пізніше Моісей зробив нові скрижалі, на яких 10 Заповідей вже написав він сам під диктовку Господа, звісно.
Глава закінчується описом того, як обличчя Моісея сяяло славою «шхини», коли він сходив з гори. Моісєєві доводилося навіть прикривати обличчя серед народу і відкривати його лише коли виступав посередником між народом і Богом.
Мідраш говорить, що коли прийде Машіах, обличчя кожного цадика буде світитися, як обличчя Моісея, але в різній мірі: у одних — як сонце, у інших — як місяць, у третіх — як зірки, а ще в деяких — як свічки.
ГАФТАРА до цієї тижневої глави розповідає про те, як пророк Ілля обвинувачує царя Ахава в злі та кидає виклик служителям бога Ваала.
А НОВИЙ ЗАПОВІТ протиставляє служіння Моісея служінню Святого Духа і славу Машіаха. Завіса, що прикривала обличчя Моісея, піднімається і відкриває славу Йешуа як Месії.
