Ця тижнева глава містить у собі найфундаментальніші уривки всієї Тори: Десять Заповідей і Шма.
Починається вона з того, що Мойсей просить Господа дозволити йому ввійти до обітованої землі, але Господь відмовляє. Єдине, що Бог йому дозволив — це поглянути на цю землю здалеку.
Оскільки ізраїльтяни ось-ось мали перейти Йордан і заволодіти землею, Мойсей нагадує їм про необхідність ретельного виконання Божих заповідей. Їх не можна змінювати, до них не можна нічого додавати (навіть так званих «огорож» — ґезейрот) і нічого віднімати.
Бог говорив до народу обличчям до обличчя — панім ле-панім. Це поставило нове покоління в один ряд із їхніми праотцями.
Окрім Десяти Заповідей, Мойсей мав наставити народ у різних хукім у мішпатім — тобто в законах і постановах, яких вони повинні були дотримуватись у землі обітованій.
Окремо виділена заповідь про боротьбу з ідолопоклонством. Господь називає Себе в цій главі Ель Кана — Бог-Ревнитель. Єврей, який звертається до ідолів, подібний до невірного чоловіка у шлюбі.
Тут же Мойсей пророкує, що якщо євреї коли-небудь забудуть свого Бога й звернуться до ідолів, вони будуть вигнані з цієї землі у галут (вигнання).
Після цього Мойсей встановлює міста-убежища на схід від Йордану, ще раз повторює Десять Заповідей і виділяє особливу заповідь «Шма». Саме тут прозвучали слова, які згодом привели до створення тфілінів — спеціальних коробочок, які єврейські чоловіки прикріплюють на праву руку та на чоло, — а також мезузи — невеличкої коробочки зі словами з Писання, яку прикріплюють на двері.
ГАФТАРА до цієї тижневої глави називається Першою гафтарою утішення, бо саме зі слів утіхи починається уривок. Єврейські мудреці вважають її однією із семи глав-утішень.
Раші пояснює, що ця гафтара стосується передусім месіанського майбутнього Ізраїлю, коли народ отримає справжнє утішення від усіх своїх бід.
У Новому Заповіті подано короткий погляд на ревність Господа щодо Єрусалима. Сіон є символом Божого правління над усією землею, а також символом Божої любові до всього людства.
Ісус у Новому Заповіті дає чудовий приклад власного дотримання заповіді про уникання ідолопоклонства — скільки б спокус і слави Йому не пропонував диявол, Він точно знав, Кому поклоняється й Кому служить.
І нарешті, Ісус зміг найточніше виокремити найголовніше в Десяти Заповідях і у всьому Законі Божому — любов до Бога і до ближнього.
Головнішого за ці дві заповіді — немає нічого!
Ця тижнева глава містить у собі найфундаментальніші уривки всієї Тори: Десять Заповідей і Шма.
Починається вона з того, що Мойсей просить Господа дозволити йому ввійти до обітованої землі, але Господь відмовляє. Єдине, що Бог йому дозволив — це поглянути на цю землю здалеку.
Оскільки ізраїльтяни ось-ось мали перейти Йордан і заволодіти землею, Мойсей нагадує їм про необхідність ретельного виконання Божих заповідей. Їх не можна змінювати, до них не можна нічого додавати (навіть так званих «огорож» — ґезейрот) і нічого віднімати.
Бог говорив до народу обличчям до обличчя — панім ле-панім. Це поставило нове покоління в один ряд із їхніми праотцями.
Окрім Десяти Заповідей, Мойсей мав наставити народ у різних хукім у мішпатім — тобто в законах і постановах, яких вони повинні були дотримуватись у землі обітованій.
Окремо виділена заповідь про боротьбу з ідолопоклонством. Господь називає Себе в цій главі Ель Кана — Бог-Ревнитель. Єврей, який звертається до ідолів, подібний до невірного чоловіка у шлюбі.
Тут же Мойсей пророкує, що якщо євреї коли-небудь забудуть свого Бога й звернуться до ідолів, вони будуть вигнані з цієї землі у галут (вигнання).
Після цього Мойсей встановлює міста-убежища на схід від Йордану, ще раз повторює Десять Заповідей і виділяє особливу заповідь «Шма». Саме тут прозвучали слова, які згодом привели до створення тфілінів — спеціальних коробочок, які єврейські чоловіки прикріплюють на праву руку та на чоло, — а також мезузи — невеличкої коробочки зі словами з Писання, яку прикріплюють на двері.
ГАФТАРА до цієї тижневої глави називається Першою гафтарою утішення, бо саме зі слів утіхи починається уривок. Єврейські мудреці вважають її однією із семи глав-утішень.
Раші пояснює, що ця гафтара стосується передусім месіанського майбутнього Ізраїлю, коли народ отримає справжнє утішення від усіх своїх бід.
У Новому Заповіті подано короткий погляд на ревність Господа щодо Єрусалима. Сіон є символом Божого правління над усією землею, а також символом Божої любові до всього людства.
Ісус у Новому Заповіті дає чудовий приклад власного дотримання заповіді про уникання ідолопоклонства — скільки б спокус і слави Йому не пропонував диявол, Він точно знав, Кому поклоняється й Кому служить.
І нарешті, Ісус зміг найточніше виокремити найголовніше в Десяти Заповідях і у всьому Законі Божому — любов до Бога і до ближнього.
Головнішого за ці дві заповіді — немає нічого!
