У минулій тижневій главі Мойсей завершив свою довгу промову й призначив Ісуса Навина своїм наступником.
Потім Господь сказав, що ізраїльтяни відвернуться від Нього до інших богів і порушать свій договір із Ним.
У світлі цього Мойсей мав навчити синів Ізраїля пророчій пісні, яка так і називається — «Гаазіну».
Ця тижнева глава повністю присвячена цій пісні. Вона передбачає розвиток історії Ізраїлю й застерігає народ не відходити від тих шляхів, які заповідав їм Бог.
«Гаазіну» завжди читається під час шабат шува — «шабату повернення», який припадає на тиждень між Рош га-Шана та Йом Кіпур. Це — остання глава річного циклу читання Тори, адже наступна глава читається вже на Сімхат Тора.
Як пісня, «Гаазіну» у свитках Тори записується у два стовпці. Як зазначають талмудисти, кожен фрагмент правого стовпця пісні відповідає фрагменту лівого.
Отже, Мойсей починає свою пісню, закликаючи небо й землю бути свідками його застереження. Він порівнює вірність Господа з часто виявлюваною невірністю Його народу.
Якби сини Ізраїлю просто навчилися на помилках попередніх поколінь, вони б зрозуміли, як Господь обрав їх бути Своїм народом.
Ще не впустивши народ у землю обітовану, Господь через Мойсея попереджає про час галуту — розсіяння, що настане у відповідь на їхні гріхи.
Взагалі, якби не Господь і Його милість, єврейського народу вже давно не існувало б на цій землі. І Господь хоче, щоб народ пам’ятав це — хоча б завдяки такій пісні.
Попри всі труднощі та страждання, які євреї переживуть у розсіянні (діаспорі), пісня завершується Божою обітницею — відплатити за кров Його слуг і примиритися зі Своїм народом та землею.
Закінчується ця тижнева глава останніми словами, які Мойсей промовляє, піднімаючись на гору Нево, щоб перед смертю побачити землю обітовану.
Назва глави — «Гаазіну» — означає «Прислухайся» або «Слухай». І в цьому весь сенс пісні Мойсея:
кого ми слухаємо — голос цього світу чи голос Божий?
Голос новин і мереж чи голос Божого Слова, яке єдине дає не людське тлумачення подій, а лише Боже?
Часу залишилося надто мало. Не варто витрачати його на марноту, яка «не насичує». Божі обітниці вірні — навіть якщо нам важко в це повірити або це не завжди нам до вподоби. Але це стосується ВСІХ Його обітниць — і про благословення, і про прокляття.
Гафтара до цієї тижневої глави також є піснею. Її написав цар Давид. У ній він дякує Господу за визволення від ворогів.
Переслідуваний царем Саулом і не бачачи виходу з ситуації, Давид взиває до Господа у великому горі. Господь втручається, рятує його, і тепер Давид співає Йому пісню хвали.
Новий Заповіт повертає нас думками до пісні Мойсея, нагадуючи, що Господь приведе Свій народ до ревності Своєю милістю до інших народів.
Павло нагадує, що Господь НІКОЛИ не відкине Свого народу — навіть тоді, коли народ відкидає Його.
І це правда. Докази? Саме існування нас — «Євреїв за Ісуса» — уже доводить, що Господь не залишив Свій народ упродовж останніх кількох тисячоліть.
Як би нас не переслідували, не розсіювали по світу чи не намагалися знищити землю, яку дав нам Бог, — ми все одно існуємо, все одно приходимо до віри в Нього, каємося перед Ним — і отримуємо великі благословення!
А також несемо цю саму звістку іншим представникам нашого народу і народам тих країв, де живемо.
Хіба це не доказ — євреї, які проповідують Господа в усіх країнах, де їх колись гнали й убивали.
У минулій тижневій главі Мойсей завершив свою довгу промову й призначив Ісуса Навина своїм наступником.
Потім Господь сказав, що ізраїльтяни відвернуться від Нього до інших богів і порушать свій договір із Ним.
У світлі цього Мойсей мав навчити синів Ізраїля пророчій пісні, яка так і називається — «Гаазіну».
Ця тижнева глава повністю присвячена цій пісні. Вона передбачає розвиток історії Ізраїлю й застерігає народ не відходити від тих шляхів, які заповідав їм Бог.
«Гаазіну» завжди читається під час шабат шува — «шабату повернення», який припадає на тиждень між Рош га-Шана та Йом Кіпур. Це — остання глава річного циклу читання Тори, адже наступна глава читається вже на Сімхат Тора.
Як пісня, «Гаазіну» у свитках Тори записується у два стовпці. Як зазначають талмудисти, кожен фрагмент правого стовпця пісні відповідає фрагменту лівого.
Отже, Мойсей починає свою пісню, закликаючи небо й землю бути свідками його застереження. Він порівнює вірність Господа з часто виявлюваною невірністю Його народу.
Якби сини Ізраїлю просто навчилися на помилках попередніх поколінь, вони б зрозуміли, як Господь обрав їх бути Своїм народом.
Ще не впустивши народ у землю обітовану, Господь через Мойсея попереджає про час галуту — розсіяння, що настане у відповідь на їхні гріхи.
Взагалі, якби не Господь і Його милість, єврейського народу вже давно не існувало б на цій землі. І Господь хоче, щоб народ пам’ятав це — хоча б завдяки такій пісні.
Попри всі труднощі та страждання, які євреї переживуть у розсіянні (діаспорі), пісня завершується Божою обітницею — відплатити за кров Його слуг і примиритися зі Своїм народом та землею.
Закінчується ця тижнева глава останніми словами, які Мойсей промовляє, піднімаючись на гору Нево, щоб перед смертю побачити землю обітовану.
Назва глави — «Гаазіну» — означає «Прислухайся» або «Слухай». І в цьому весь сенс пісні Мойсея:
кого ми слухаємо — голос цього світу чи голос Божий?
Голос новин і мереж чи голос Божого Слова, яке єдине дає не людське тлумачення подій, а лише Боже?
Часу залишилося надто мало. Не варто витрачати його на марноту, яка «не насичує». Божі обітниці вірні — навіть якщо нам важко в це повірити або це не завжди нам до вподоби. Але це стосується ВСІХ Його обітниць — і про благословення, і про прокляття.
Гафтара до цієї тижневої глави також є піснею. Її написав цар Давид. У ній він дякує Господу за визволення від ворогів.
Переслідуваний царем Саулом і не бачачи виходу з ситуації, Давид взиває до Господа у великому горі. Господь втручається, рятує його, і тепер Давид співає Йому пісню хвали.
Новий Заповіт повертає нас думками до пісні Мойсея, нагадуючи, що Господь приведе Свій народ до ревності Своєю милістю до інших народів.
Павло нагадує, що Господь НІКОЛИ не відкине Свого народу — навіть тоді, коли народ відкидає Його.
І це правда. Докази? Саме існування нас — «Євреїв за Ісуса» — уже доводить, що Господь не залишив Свій народ упродовж останніх кількох тисячоліть.
Як би нас не переслідували, не розсіювали по світу чи не намагалися знищити землю, яку дав нам Бог, — ми все одно існуємо, все одно приходимо до віри в Нього, каємося перед Ним — і отримуємо великі благословення!
А також несемо цю саму звістку іншим представникам нашого народу і народам тих країв, де живемо.
Хіба це не доказ — євреї, які проповідують Господа в усіх країнах, де їх колись гнали й убивали.
