Цей тижневий розділ починається з одного з найвідоміших у світі снів, що приснився людині: Яків у сні побачив драбину, яка з’єднувала землю й небо, по якій сходили й спускалися ангели Божі (малахей елохим). Потім Сам Господь постав над цією драбиною і пообіцяв Якову, що його потомство буде численним, як пісок земний, і через нього благословляться всі народи земні.
Прокинувшись у повному шоці від свого сну, Яків вирішив відзначити той камінь, на якому спав, помазавши його олією й назвавши це місце Вефіль (від іврит. бет ель — «дім Божий»). Прийшовши до Харану, Яків одразу закохався. І закохався вдало — у Рахіль, свою двоюрідну сестру, дочку того самого дяді Лавана, до якого його відправили батьки.
Правда, Рахіль була ще занадто юною, щоб стати чиєюсь дружиною, та й її старша сестра ще не вийшла заміж, тому Яків запропонував Лавану працювати у нього сім років за право одружитися з Рахіль. До речі, ідея працювати та чекати сім років належала виключно Якову і не була вимогою ані Лавана, ані Господа.
Після семи років Яків уперше відчув хитрість свого рідного дядька: після весілля Лаван прислав до нього в шатро Лію, старшу доньку, замість молодшої Рахіль. Очевидно, розуміючи, що Лію все одно не вдалося влаштувати, а залишити доньку «старою дівою» в той час було набагато гірше, ніж зараз, Лаван і пішов на такий хитрий крок. Проте Яків теж не пас задніх: скільки ж потрібно було випити вина у ніч весілля, щоб помітити підміну лише вранці? Вранці розлючений Яків прибіг до дядька, а той запропонував йому й Рахіль взяти в дружини, але лише через тиждень і за ще сім років роботи. Якову нічого не залишалося, як погодитися.
Далі Тора перелічує синів, народжених у Якова, причому в суперництві за увагу чоловіка сестри вони не зупинялися ні перед чим, навіть пропонуючи власних служниць.
Ось один із аргументів проти багатобожжя, викладений пізніше в Законі — Левит 18:18. Оскільки в Торі діти завжди рахувалися за батьком (і лише в останні кілька століть у рабиністичному юдаїзмі діти стали вважатися «таємницею матері»), тут перелічуються всі 11 синів Якова, народжених від усіх цих жінок. (Дванадцятий син — Веніамін, народжений у Рахіль останнім, з’явиться лише в наступній Недельній главі). Отже, сини Якова, які пізніше стали праотцями колін Ізраїля:
Після народження Йосифа Яків вирішив повернутися додому, у Землю Обітовану, з усією своєю родиною. За роки життя у Лавана він багато чого навчився від нього, зокрема хитрості та того, як досягати своєї мети будь-якими шляхами. Тож, отримавши уві сні вказівку від Господа піти, він покинув Лавана після двадцяти років тяжкої праці з величезним багатством. Його шлях був сповнений пригод і знову привів до зустрічі з ангелами Божими (малахей елохим).
Недельна глава закінчується тим, що, пам’ятаючи про обіцянку брата вбити його за обман, Яків посилає людей до Ісава, щоб попередити його про свій прихід.
Вибір ГАФТАРА на цю Недельну главу не випадковий і стає зрозумілим одразу після прочитання Осії 12:12. Пророк Осія використовує історію життя Якова у Лавана, щоб показати невдоволення Бога синами Ізраїля. Осія засуджує Єфрема — північне з розділених царств — за його ідолослужіння. Божа турбота про їхнього праотця Якова і весь народ під час подорожі пустелею зробила можливим їхнє існування, а ці нащадки Якова звернулися до ідолів і сподівалися на Ассирію.
У кінці ГАФТАРА слова Осії змінюються від осуду до заохочення: «Шува Йісраель» — «Вернись, Ізраїль!». Надія на прощення і благословення від Бога завжди існує — потрібно лише повернутися до Нього з покаянням у серці, незалежно від того, що ми накоїли у цьому житті.
Новий Заповіт також розповідає про сон Якова, але в тому контексті, який міг бути прийнятий лише тими, кому відкрився Месія — Івана 1:51. Тут Йешуа (Ісус) прямо говорить про «драбину Якова», застосовуючи це вираження до Самого Себе. Саме Він став істинним шаар хашамаїм — шляхом, драбиною в Небо (Івана 14:6).
Отже, Якову приснився сон — Йешуа став втіленням цього сну. Він став мостом, дверима, воротами, шляхом, драбиною. Він дає безліч можливостей прийти до Отця, але всі вони ведуть лише через Нього.
Цей тижневий розділ починається з одного з найвідоміших у світі снів, що приснився людині: Яків у сні побачив драбину, яка з’єднувала землю й небо, по якій сходили й спускалися ангели Божі (малахей елохим). Потім Сам Господь постав над цією драбиною і пообіцяв Якову, що його потомство буде численним, як пісок земний, і через нього благословляться всі народи земні.
Прокинувшись у повному шоці від свого сну, Яків вирішив відзначити той камінь, на якому спав, помазавши його олією й назвавши це місце Вефіль (від іврит. бет ель — «дім Божий»). Прийшовши до Харану, Яків одразу закохався. І закохався вдало — у Рахіль, свою двоюрідну сестру, дочку того самого дяді Лавана, до якого його відправили батьки.
Правда, Рахіль була ще занадто юною, щоб стати чиєюсь дружиною, та й її старша сестра ще не вийшла заміж, тому Яків запропонував Лавану працювати у нього сім років за право одружитися з Рахіль. До речі, ідея працювати та чекати сім років належала виключно Якову і не була вимогою ані Лавана, ані Господа.
Після семи років Яків уперше відчув хитрість свого рідного дядька: після весілля Лаван прислав до нього в шатро Лію, старшу доньку, замість молодшої Рахіль. Очевидно, розуміючи, що Лію все одно не вдалося влаштувати, а залишити доньку «старою дівою» в той час було набагато гірше, ніж зараз, Лаван і пішов на такий хитрий крок. Проте Яків теж не пас задніх: скільки ж потрібно було випити вина у ніч весілля, щоб помітити підміну лише вранці? Вранці розлючений Яків прибіг до дядька, а той запропонував йому й Рахіль взяти в дружини, але лише через тиждень і за ще сім років роботи. Якову нічого не залишалося, як погодитися.
Далі Тора перелічує синів, народжених у Якова, причому в суперництві за увагу чоловіка сестри вони не зупинялися ні перед чим, навіть пропонуючи власних служниць.
Ось один із аргументів проти багатобожжя, викладений пізніше в Законі — Левит 18:18. Оскільки в Торі діти завжди рахувалися за батьком (і лише в останні кілька століть у рабиністичному юдаїзмі діти стали вважатися «таємницею матері»), тут перелічуються всі 11 синів Якова, народжених від усіх цих жінок. (Дванадцятий син — Веніамін, народжений у Рахіль останнім, з’явиться лише в наступній Недельній главі). Отже, сини Якова, які пізніше стали праотцями колін Ізраїля:
Після народження Йосифа Яків вирішив повернутися додому, у Землю Обітовану, з усією своєю родиною. За роки життя у Лавана він багато чого навчився від нього, зокрема хитрості та того, як досягати своєї мети будь-якими шляхами. Тож, отримавши уві сні вказівку від Господа піти, він покинув Лавана після двадцяти років тяжкої праці з величезним багатством. Його шлях був сповнений пригод і знову привів до зустрічі з ангелами Божими (малахей елохим).
Недельна глава закінчується тим, що, пам’ятаючи про обіцянку брата вбити його за обман, Яків посилає людей до Ісава, щоб попередити його про свій прихід.
Вибір ГАФТАРА на цю Недельну главу не випадковий і стає зрозумілим одразу після прочитання Осії 12:12. Пророк Осія використовує історію життя Якова у Лавана, щоб показати невдоволення Бога синами Ізраїля. Осія засуджує Єфрема — північне з розділених царств — за його ідолослужіння. Божа турбота про їхнього праотця Якова і весь народ під час подорожі пустелею зробила можливим їхнє існування, а ці нащадки Якова звернулися до ідолів і сподівалися на Ассирію.
У кінці ГАФТАРА слова Осії змінюються від осуду до заохочення: «Шува Йісраель» — «Вернись, Ізраїль!». Надія на прощення і благословення від Бога завжди існує — потрібно лише повернутися до Нього з покаянням у серці, незалежно від того, що ми накоїли у цьому житті.
Новий Заповіт також розповідає про сон Якова, але в тому контексті, який міг бути прийнятий лише тими, кому відкрився Месія — Івана 1:51. Тут Йешуа (Ісус) прямо говорить про «драбину Якова», застосовуючи це вираження до Самого Себе. Саме Він став істинним шаар хашамаїм — шляхом, драбиною в Небо (Івана 14:6).
Отже, Якову приснився сон — Йешуа став втіленням цього сну. Він став мостом, дверима, воротами, шляхом, драбиною. Він дає безліч можливостей прийти до Отця, але всі вони ведуть лише через Нього.
