Ця тижнева глава починається з розповіді про Ісаака і Ревекку та про народження у них близнюків — Ісава і Якова. Двадцять років вони чекали дітей і, нарешті, після багатьох молитов, Ревекка завагітніла. Ще під час вагітності вона відчувала себе якось незрозуміло і запитала про це Господа. Господь відповів їй, що вона носить у собі зародки двох великих народів і що молодший її син стане спадкоємцем, від якого і піде обраний народ.
Хоча Есав і Яків були близнюками, вони від самого народження були дуже різними. Перший народився волосатим, тому його назвали «Есав» — «волохатий». Яків народився, тримаючись за п’ятку брата, тому його назвали «Яків» — «витиснювач», від івр. «ловити за п’ятку».
Есав виріс мисливцем, людиною полів, а Яків — «іш там йошев охалим», тобто «людина спокійна, що живе в шатрах». Різниця ще більше посилилася через те, що Ісаак більше любив Есава (який батько не гордився б своїм мужнім і сильним первістком!), а Ревекка — тихого і домашнього Якова, що також не дивно.
Традиція говорить, що перший крок у зміні сил між братами було зроблено в день похорону їхнього дідуся Авраама. У цей день Яків готував чечевичну юшку, що була традиційною стравою під час «шиви» — семи траурних днів після смерті близького родича. Коли Есав увірвався додому після чергового полювання, Яків вирішив його проучити і на прохання нагодувати його запропонував продати первородство. Очевидно, для Якова первородство, яке несе особливі благословення Господні, було набагато важливішим, ніж для Есава.
Есав продав своє первородство і всі Господні благословення, що його супроводжували, за «адом азе» — «червоне це». Ймовірно, молва про це швидко розійшлася, бо Есава незабаром стали називати Едомом — «червоним».
Читаючи далі, немов переносишся на кілька глав або десятків років назад і бачиш перед собою Авраама: ті ж помилки, те ж прагнення забезпечити власне життя за рахунок честі дружини.
Настав голод, і Ісаак — як і Авраам до нього — пішов із сім’єю на південь, ймовірно, прагнучи потрапити до Єгипту. По дорозі Господь сказав Ісааку не йти, бо Він сам благословить його і його потомство. Ісаак зупинився в місті Герар і, як і Авраам, представив Ревекку своєю сестрою. Тільки диво врятувало її від ганьби, а Ісаак вислухав від Авімелеха, царя филистимського, все, що той про нього думав.
Доволі тривалий час Ісаак жив у Герарі, але через заздрість филистимлян і суперечки щодо головного багатства того часу — колодязів — він залишив місто і згодом поселився в Беер-Шеві. Там Господь знову з’явився йому і оновив Свій Заповіт з ним. Там він збудував жертовник Господу.
У цей час Есав не втрачав часу дарма і привів додому до батьків одразу двох жінок-хеттейок, чим дуже зіпсував настрій і батькові, і матері.
Далі ми читаємо, що Ісаак постарів і майже осліп. До цього часу він, ймовірно, просто забув про історію з Есавом і його первородством, а можливо, не надав їй значення, бо вирішив перед смертю благословити саме Есава як свого спадкоємця. Він попросив свого старшого сина приготувати йому дичину саме так, як він любив.
Випадково почувши про це, Ревекка вирішила діяти. Під її чуйним керівництвом Яків переодягнувся в одяг Есава, покрив себе козячою шерстю, взяв їжу і прийшов до батька, видаючи себе за Есава. Нічого не підозрюючи, Ісаак благословив його як спадкоємця.
Коли повернувся з полювання Есав, стало ясно, що він також забув про давню історію продажу свого первородства. Він був настільки засмучений втратою благословення, що пообіцяв убити брата.
Узнавши про це, Ревекка вирішила відправити Якова до свого брата в Харан, поки Есав не заспокоїться від гніву. Вона переконала Ісаака погодитися на цей план, обґрунтувавши його тим, що Якову потрібно знайти дружину кращу, ніж та, яку знайшов собі Есав серед навколишніх народів. Ісаак погодився — і Яків пішов до Месопотамії, до своєї родини.
Наприкінці глави зазначається, що Есав, щоби догодити батькам, взяв собі третю дружину — дочку Ізмаїла.
ГАФТАРА на цю тижневу главу взята з першої частини Книги пророка Малахії. Ім’я Малахії означає «мій посланник». Це був один із останніх єврейських пророків Господніх після вавилонського полону за часів Другого Храму.
Господь виявив велику милість єврейському народу як нащадкам Ізраїля. Він осінив їх благословеннями, за винятком їхнього предка Есава-Едома, який був виключений з спадку благословень. Лише Ізраїлю, тобто нащадкам Якова, Господь дав землю обітовану, Храм і священство.
Але, незважаючи на всі милості, надані нам, народ охолов і до Храму, і до богослужіння, і, відповідно, до Самого Бога. Малахія описує, як народ приносив сліпе, або хворе, або кульгаюче в жертву Господу. Самі священики перестали підтримувати репутацію коліна Левітів на належному рівні.
Закінчується ГАФТАРА попередженням, що таке ставлення перетворить благословення Боже в прокляття, оскільки сини Якова почали наслідувати вчинки Есава.
В НОВОМУ ЗАПОВІТІ Павло пише про своє бажання бачити спасіння всього Ізраїлю, що дається в Месії Йешуа, який прийшов від насіння Авраама.
Але оскільки багато євреїв відкидали Месію, Павло заспокоював себе тим, що не всі фізичні нащадки Авраама стали спадкоємцями благословень Заповіту. У Авраама було двоє синів, але обраний був лише Ісаак, а не Ізмаїл; у Ісаака теж було двоє синів, але обраний був лише Яків, а не Есав. Іншими словами, хоча Ізмаїл і Есав були фізичними нащадками Авраама, вони не були обраними спадкоємцями обітовань Господніх.
Порівнюючи Якова й Есава, Павло говорить, що «коли вони ще не народилися і нічого доброго чи злого не зробили (щоб вибір Божий відбувався не від діл, а від Того, Хто кличе), було сказано Ревекці: більший буде в порабощенні у меншого». Потім він цитує ГАФТАРУ: «Якова Я полюбив, а Есава возненавидів».
Потім Павло ставить риторичне питання: хіба це не велика несправедливість? Чи винен був Есав у тому, що Бог його відкинув і передбачив благословення для брата? На це Павло відповідає прямо, що Бог незалежний у Своїх рішеннях і може явити милість і благодать, кому захоче. Іншими словами, Бог має повне право передбачити результат справи заради Своїх цілей, а людство повинно просто прийняти Його рішення як Творця і Господаря всесві
Ця тижнева глава починається з розповіді про Ісаака і Ревекку та про народження у них близнюків — Ісава і Якова. Двадцять років вони чекали дітей і, нарешті, після багатьох молитов, Ревекка завагітніла. Ще під час вагітності вона відчувала себе якось незрозуміло і запитала про це Господа. Господь відповів їй, що вона носить у собі зародки двох великих народів і що молодший її син стане спадкоємцем, від якого і піде обраний народ.
Хоча Есав і Яків були близнюками, вони від самого народження були дуже різними. Перший народився волосатим, тому його назвали «Есав» — «волохатий». Яків народився, тримаючись за п’ятку брата, тому його назвали «Яків» — «витиснювач», від івр. «ловити за п’ятку».
Есав виріс мисливцем, людиною полів, а Яків — «іш там йошев охалим», тобто «людина спокійна, що живе в шатрах». Різниця ще більше посилилася через те, що Ісаак більше любив Есава (який батько не гордився б своїм мужнім і сильним первістком!), а Ревекка — тихого і домашнього Якова, що також не дивно.
Традиція говорить, що перший крок у зміні сил між братами було зроблено в день похорону їхнього дідуся Авраама. У цей день Яків готував чечевичну юшку, що була традиційною стравою під час «шиви» — семи траурних днів після смерті близького родича. Коли Есав увірвався додому після чергового полювання, Яків вирішив його проучити і на прохання нагодувати його запропонував продати первородство. Очевидно, для Якова первородство, яке несе особливі благословення Господні, було набагато важливішим, ніж для Есава.
Есав продав своє первородство і всі Господні благословення, що його супроводжували, за «адом азе» — «червоне це». Ймовірно, молва про це швидко розійшлася, бо Есава незабаром стали називати Едомом — «червоним».
Читаючи далі, немов переносишся на кілька глав або десятків років назад і бачиш перед собою Авраама: ті ж помилки, те ж прагнення забезпечити власне життя за рахунок честі дружини.
Настав голод, і Ісаак — як і Авраам до нього — пішов із сім’єю на південь, ймовірно, прагнучи потрапити до Єгипту. По дорозі Господь сказав Ісааку не йти, бо Він сам благословить його і його потомство. Ісаак зупинився в місті Герар і, як і Авраам, представив Ревекку своєю сестрою. Тільки диво врятувало її від ганьби, а Ісаак вислухав від Авімелеха, царя филистимського, все, що той про нього думав.
Доволі тривалий час Ісаак жив у Герарі, але через заздрість филистимлян і суперечки щодо головного багатства того часу — колодязів — він залишив місто і згодом поселився в Беер-Шеві. Там Господь знову з’явився йому і оновив Свій Заповіт з ним. Там він збудував жертовник Господу.
У цей час Есав не втрачав часу дарма і привів додому до батьків одразу двох жінок-хеттейок, чим дуже зіпсував настрій і батькові, і матері.
Далі ми читаємо, що Ісаак постарів і майже осліп. До цього часу він, ймовірно, просто забув про історію з Есавом і його первородством, а можливо, не надав їй значення, бо вирішив перед смертю благословити саме Есава як свого спадкоємця. Він попросив свого старшого сина приготувати йому дичину саме так, як він любив.
Випадково почувши про це, Ревекка вирішила діяти. Під її чуйним керівництвом Яків переодягнувся в одяг Есава, покрив себе козячою шерстю, взяв їжу і прийшов до батька, видаючи себе за Есава. Нічого не підозрюючи, Ісаак благословив його як спадкоємця.
Коли повернувся з полювання Есав, стало ясно, що він також забув про давню історію продажу свого первородства. Він був настільки засмучений втратою благословення, що пообіцяв убити брата.
Узнавши про це, Ревекка вирішила відправити Якова до свого брата в Харан, поки Есав не заспокоїться від гніву. Вона переконала Ісаака погодитися на цей план, обґрунтувавши його тим, що Якову потрібно знайти дружину кращу, ніж та, яку знайшов собі Есав серед навколишніх народів. Ісаак погодився — і Яків пішов до Месопотамії, до своєї родини.
Наприкінці глави зазначається, що Есав, щоби догодити батькам, взяв собі третю дружину — дочку Ізмаїла.
ГАФТАРА на цю тижневу главу взята з першої частини Книги пророка Малахії. Ім’я Малахії означає «мій посланник». Це був один із останніх єврейських пророків Господніх після вавилонського полону за часів Другого Храму.
Господь виявив велику милість єврейському народу як нащадкам Ізраїля. Він осінив їх благословеннями, за винятком їхнього предка Есава-Едома, який був виключений з спадку благословень. Лише Ізраїлю, тобто нащадкам Якова, Господь дав землю обітовану, Храм і священство.
Але, незважаючи на всі милості, надані нам, народ охолов і до Храму, і до богослужіння, і, відповідно, до Самого Бога. Малахія описує, як народ приносив сліпе, або хворе, або кульгаюче в жертву Господу. Самі священики перестали підтримувати репутацію коліна Левітів на належному рівні.
Закінчується ГАФТАРА попередженням, що таке ставлення перетворить благословення Боже в прокляття, оскільки сини Якова почали наслідувати вчинки Есава.
В НОВОМУ ЗАПОВІТІ Павло пише про своє бажання бачити спасіння всього Ізраїлю, що дається в Месії Йешуа, який прийшов від насіння Авраама.
Але оскільки багато євреїв відкидали Месію, Павло заспокоював себе тим, що не всі фізичні нащадки Авраама стали спадкоємцями благословень Заповіту. У Авраама було двоє синів, але обраний був лише Ісаак, а не Ізмаїл; у Ісаака теж було двоє синів, але обраний був лише Яків, а не Есав. Іншими словами, хоча Ізмаїл і Есав були фізичними нащадками Авраама, вони не були обраними спадкоємцями обітовань Господніх.
Порівнюючи Якова й Есава, Павло говорить, що «коли вони ще не народилися і нічого доброго чи злого не зробили (щоб вибір Божий відбувався не від діл, а від Того, Хто кличе), було сказано Ревекці: більший буде в порабощенні у меншого». Потім він цитує ГАФТАРУ: «Якова Я полюбив, а Есава возненавидів».
Потім Павло ставить риторичне питання: хіба це не велика несправедливість? Чи винен був Есав у тому, що Бог його відкинув і передбачив благословення для брата? На це Павло відповідає прямо, що Бог незалежний у Своїх рішеннях і може явити милість і благодать, кому захоче. Іншими словами, Бог має повне право передбачити результат справи заради Своїх цілей, а людство повинно просто прийняти Його рішення як Творця і Господаря всесві
