Це останній розділ із Сефер Берешит (Книги Буття).
Розділ починається з того, що на 147-му році життя Якову настав час померти. Усвідомлюючи, що його дні добігають кінця, Яків кличе до себе Йосифа з проханням поклястися, що його поховають не в Єгипті, а в печері Махпела — місці поховання Адама та Єви, Авраама та Сарри, Ісаака та Ревекки, а також Лії.
Яків звертається саме до Йосифа, а не до інших синів, бо лише він мав змогу отримати від фараона дозвіл тимчасово залишити Єгипет для такого поховання.
Чому для Якова було так важливо бути похованим саме в цій печері? Очевидна відповідь — там лежать його предки. Але єврейські мудреці наводять ще кілька цікавих пояснень.
Печера Махпела знаходиться в Ізраїлі. Традиція вчить, що ті євреї, хто похований в Ізраїлі, перші піднімуться під час Воскресіння мертвих. А що ж з іншими євреями, похованими поза межами Ізраїлю? Мудреці пояснюють, що Всевишній створить спеціальні підземні тунелі, щоб тіла всіх євреїв наче перемістилися до Ізраїлю. І лише в Ізраїлі кожен єврей буде воскреслий. Тому Яків, по суті, сказав Йосифу: «Не ховай мене в Єгипті. Я хочу уникнути мук від переміщення в Ізраїль у дні воскресіння мертвих».
Коли Яків уже ліг, Йосиф прийшов до нього зі своїми двома синами — Манасією та Ефраїмом, щоб дідусь їх благословив.
Яків поклав ліву руку на голову первістка, а праву — на голову молодшого для благословення. Коли Йосиф спробував його поправити, Яків сказав, що знає, що робить: «Везаро йихйе мело-хагойім» («Від його насіння виникне численний народ») — про молодшого Ефраїма. Після цього він сказав, що весь Ізраїль буде благословляти один одного словами: «Йесімха елохім кээфраім веехімнасе» — «Бог сотворить тобі, як Ефраїму та Манасії». Так Яків поставив Ефраїма вище Манасії.
Відчуваючи неминучість смерті, Яків покликав усіх своїх синів і благословив кожного з них. До кожного благословення він додав пророцтво про їхні шватим (коліна) у ахарит хайямім (в кінці днів).
Бірахат Яаков — Благословення Якова над колінами:
Цими словами пророцтв і благословень Яків попрощався зі своїми синами, ще раз наказавши поховати себе в печері Махпела в Ханаані. Після цього він помер.
Йосиф наказав єгипетським лікарям забальзамувати тіло Якова, щоб зберегти його до часу поховання. Саме від цього випадку виник звичай поминати померлих протягом 40 днів — саме стільки часу бальзаматори витратили на його тіло.
З дозволу фараона Йосиф з братами та багатьма представниками єгипетської знаті вирушили до Ханаану, щоб поховати Якова в печері Махпела в Хевроні. Після цього вони всі повернулися до Єгипту.
Розділ (і вся Книга Берешит) закінчується словами про смерть самого Йосифа, який перед смертю натякнув, що сини Ізраїлю колись назавжди покинуть Єгипет, і наказав взяти його останки з собою для поховання в Ханаані. Віра Йосифа в повернення єврейського народу до Землі Обітованої виражена в його словах: «Пакод йифкод елохім етхем» («Бог відвідає вас» або «Бог згадає про вас»). Він помер у віці 110 років. Його тіло також було забальзамоване та покладене в гроб. Йосиф помер у повній впевненості, що воскресне на землі Авраама, Ісаака та Якова.
«Яашер коах!», «Хазак!» — «Так тримати!», — кажуть при завершенні читання кожної книги Тори. Так скажемо і ми.
Відрізок ГАФТАРА на цю Недельну главу взято з 3 Царств 2:1-12, який за єврейською традицією вважається написаним пророком Єремією. Тут йдеться про останні роки життя царя Давида, який у 70 років відчуває себе глибоким старцем, чий вогонь згас і вже не дає йому тепла.
У цьому уривку він дає своєму синові Соломону останні настанови, що нагадують релігійні заповіді з політичним ухилом.
ГАФТАРА на цей тиждень завершується розповіддю про смерть Давида та воцаріння Соломона на престолі Ізраїлю.
У Новому Заповіті апостоли закликають нас ходити в живій надії, тобто в повній впевненості, що Бог обов’язково дасть нам майбутнє. Це не порожні слова і не просто побажання, а твердження, засноване на воскресінні Месії Йешуа (Ісуса) з мертвих.
Силою Божою ми зберігаємося по вірі для спасіння, готового відкритись у ахарит хайямім (в кінці днів), навіть якщо зараз доводиться терпіти різні випробування та спокуси. Як вогонь, що відділяє нечистоти від дорогоцінного металу, мета таких випробувань — очищення нашої віри від домішок для слави та хвали Господа, у послуху Йому.
Це останній розділ із Сефер Берешит (Книги Буття).
Розділ починається з того, що на 147-му році життя Якову настав час померти. Усвідомлюючи, що його дні добігають кінця, Яків кличе до себе Йосифа з проханням поклястися, що його поховають не в Єгипті, а в печері Махпела — місці поховання Адама та Єви, Авраама та Сарри, Ісаака та Ревекки, а також Лії.
Яків звертається саме до Йосифа, а не до інших синів, бо лише він мав змогу отримати від фараона дозвіл тимчасово залишити Єгипет для такого поховання.
Чому для Якова було так важливо бути похованим саме в цій печері? Очевидна відповідь — там лежать його предки. Але єврейські мудреці наводять ще кілька цікавих пояснень.
Печера Махпела знаходиться в Ізраїлі. Традиція вчить, що ті євреї, хто похований в Ізраїлі, перші піднімуться під час Воскресіння мертвих. А що ж з іншими євреями, похованими поза межами Ізраїлю? Мудреці пояснюють, що Всевишній створить спеціальні підземні тунелі, щоб тіла всіх євреїв наче перемістилися до Ізраїлю. І лише в Ізраїлі кожен єврей буде воскреслий. Тому Яків, по суті, сказав Йосифу: «Не ховай мене в Єгипті. Я хочу уникнути мук від переміщення в Ізраїль у дні воскресіння мертвих».
Коли Яків уже ліг, Йосиф прийшов до нього зі своїми двома синами — Манасією та Ефраїмом, щоб дідусь їх благословив.
Яків поклав ліву руку на голову первістка, а праву — на голову молодшого для благословення. Коли Йосиф спробував його поправити, Яків сказав, що знає, що робить: «Везаро йихйе мело-хагойім» («Від його насіння виникне численний народ») — про молодшого Ефраїма. Після цього він сказав, що весь Ізраїль буде благословляти один одного словами: «Йесімха елохім кээфраім веехімнасе» — «Бог сотворить тобі, як Ефраїму та Манасії». Так Яків поставив Ефраїма вище Манасії.
Відчуваючи неминучість смерті, Яків покликав усіх своїх синів і благословив кожного з них. До кожного благословення він додав пророцтво про їхні шватим (коліна) у ахарит хайямім (в кінці днів).
Бірахат Яаков — Благословення Якова над колінами:
Цими словами пророцтв і благословень Яків попрощався зі своїми синами, ще раз наказавши поховати себе в печері Махпела в Ханаані. Після цього він помер.
Йосиф наказав єгипетським лікарям забальзамувати тіло Якова, щоб зберегти його до часу поховання. Саме від цього випадку виник звичай поминати померлих протягом 40 днів — саме стільки часу бальзаматори витратили на його тіло.
З дозволу фараона Йосиф з братами та багатьма представниками єгипетської знаті вирушили до Ханаану, щоб поховати Якова в печері Махпела в Хевроні. Після цього вони всі повернулися до Єгипту.
Розділ (і вся Книга Берешит) закінчується словами про смерть самого Йосифа, який перед смертю натякнув, що сини Ізраїлю колись назавжди покинуть Єгипет, і наказав взяти його останки з собою для поховання в Ханаані. Віра Йосифа в повернення єврейського народу до Землі Обітованої виражена в його словах: «Пакод йифкод елохім етхем» («Бог відвідає вас» або «Бог згадає про вас»). Він помер у віці 110 років. Його тіло також було забальзамоване та покладене в гроб. Йосиф помер у повній впевненості, що воскресне на землі Авраама, Ісаака та Якова.
«Яашер коах!», «Хазак!» — «Так тримати!», — кажуть при завершенні читання кожної книги Тори. Так скажемо і ми.
Відрізок ГАФТАРА на цю Недельну главу взято з 3 Царств 2:1-12, який за єврейською традицією вважається написаним пророком Єремією. Тут йдеться про останні роки життя царя Давида, який у 70 років відчуває себе глибоким старцем, чий вогонь згас і вже не дає йому тепла.
У цьому уривку він дає своєму синові Соломону останні настанови, що нагадують релігійні заповіді з політичним ухилом.
ГАФТАРА на цей тиждень завершується розповіддю про смерть Давида та воцаріння Соломона на престолі Ізраїлю.
У Новому Заповіті апостоли закликають нас ходити в живій надії, тобто в повній впевненості, що Бог обов’язково дасть нам майбутнє. Це не порожні слова і не просто побажання, а твердження, засноване на воскресінні Месії Йешуа (Ісуса) з мертвих.
Силою Божою ми зберігаємося по вірі для спасіння, готового відкритись у ахарит хайямім (в кінці днів), навіть якщо зараз доводиться терпіти різні випробування та спокуси. Як вогонь, що відділяє нечистоти від дорогоцінного металу, мета таких випробувань — очищення нашої віри від домішок для слави та хвали Господа, у послуху Йому.
