Мікец – מקץ

  • Тора: Мікец (По закінченні) Буття 41:1-44:17
  • Гафтара: 1 Царів 3:15-4:1
  • Новий Заповіт: Дії 7:9-16; Рим 10:1-13

Joseph Interprets the Dream of Pharaoh, 19th-century painting by Jean-Adrien Guignet. Public Domain

На початку цієї тижневої глави Йосиф вже 12 років перебуває в ув’язненні. Та час його звільнення настав. Його було викликано до фараона, щоб тлумачити його сни (нарешті винороб згадав свою обіцянку!), коли цього не могли зробити інші придворні. Під великим враженням не лише від тлумачення своїх снів, а й від мудрості та скромності Йосифа, фараон призначає його начальником над усім Єгиптом у питаннях заготівлі зерна на час посухи та голоду.

Йосиф отримав від фараона не лише свободу та високе становище, а й нове ім’я — Цафнаф-панеах, що означає «Відкривач Таємниць», а також дружину, яка пізніше народила йому двох синів — Манасію («забування») і Ефрема («плодоносність»). Бачите, як становище людини може змінитися буквально за один день! Йосифові тоді було приблизно 30 років.

Протягом наступних семи років Йосиф зібрав достатньо продовольчих запасів у коморах Єгипту, а коли почався голод, почав їх продавати, спершу лише єгиптянам, а потім і просячим із інших народів.

У цей час Іаков послав 10 старших синів до Єгипту за хлібом. Коли Йосиф їх побачив, він одразу впізнав їх, а вони його — ні. Йосиф наказав затримати Симеона, а решті повернутися та привести із собою його молодшого брата Веніаміна. Стикнувшись із таким ставленням до себе, брати відразу ж приписали всі свої біди покаранню за їхнє жахливе ставлення до Йосифа, не підозрюючи, що розмовляють безпосередньо з ним. Йосиф, досі пам’ятаючи рідну мову, зрозумів їхню розмову і їхнє щире каяття — «тшува».

Іаков, почувши розповідь синів про їхні пригоди в Єгипті, категорично відмовився відпускати з ними ще й Веніаміна. Та коли принесені запаси підійшли до кінця, Юда поклявся життям повернути йому Веніаміна живим і неушкодженим будь-якою ціною, і Іаковові довелося його відпустити.

Друга зустріч із Йосифом розпочалася великим бенкетом, що неабияк здивувало братів, а завершилася новим випробуванням. Йосиф наказав підкласти у мішок Веніаміна свою чашу. Коли брати вже йшли дорогою до Ханаану, їх догнали й звинуватили у крадіжці цієї чаші. Після обшуку вона, звісно, знайшлася у мішку Веніаміна. І тут нарешті брати проявили справжню братську любов, не залишивши молодшого на призволяще. Вони повернулися разом із заарештованим Веніаміном до Єгипту, знову каявшись перед Богом за всі злодіяння, спричинені колись Йосифу.

Глава закінчується тим, що Юда пропонує себе в раби замість Веніаміна, але Йосиф відмовляється прийняти цю жертву й наполягає, що забере в раби лише «винного» у крадіжці Веніаміна.

ГАФТАРА на цю тижневу главу майже ніколи не читається, бо читання Мікец майже завжди збігається з святом Хануки, на яке читається інша ГАФТАРА. Та ми все одно розглянемо потрібний розділ ГАФТАРИ тут.

Вона розповідає про сон, який приснився царю Соломону. У ньому Бог запитує, чого він бажає найбільше, і Соломон просить мудрості. Відповідь він отримує одразу, що проявляється через тест. До царя прийшли дві «зонот» («блудниці»), оскаржуючи права одна одної на одного дитину. Цар наказав розрубати дитину навпіл, на що його справжня мати, природно, відреагувала зі співчуттям, готова скоріше розлучитися зі своїм сином, ніж бачити його смерть. Так Соломон визначив справжню матір дитини.

У Новому Заповіті є кілька цікавих місць, паралельних цій тижневій главі. Та у Діяннях найкраще подано її короткий переказ устами Стефана.

А у Посланні до Римлян Павло говорить про своє гаряче бажання побачити спасіння всього Ізраїля. Чому образ Йосифа одразу викликає думки про Месію? Бо традиційно Месія вважався «сином Йосифа».

У Танасі існує занадто багато суперечливих думок про Месію, щоб дослідникам-раввінам було легко побачити в них одну особу. З одного боку, написано, що Месія прийде з тріумфом, «на хмарах» (Даниїла 7:13), а з іншого — що він прийде на віслюку, лагідний і смиренний (Захарія 9:9). Цей «подвійний» аспект природи Месії призвів до віри, що Месія буде двоє: Машіах бен-Йосеф і Машіах бен-Давид.

Машіах бен-Йосеф — Месія, син Йосифа, мав бути страждальним Месією за образом Йосифа. Він мав прийти з дому Йосифа, тобто бути народженим одним із його нащадків. Він мав стати предтечею другого визволителя, Месії, сина Давида. Месія, син Йосифа, мав постраждати за гріхи Ізраїлю (Ісая 53).

Машіах бен-Давид — Месія, син Давида, мав стати правлячим Царем Ізраїлю за образом царя Давида. Він мав бути нащадком дому Давида. Він мав зібрати євреїв розсіяння, відновити Храм і звільнити Ізраїль від усіх його ворогів.

Єдине, чого НЕ передбачали раввіни, — це те, що Месією буде одна й та сама Особа, але приходити Він буде двічі.

Ми віримо, що Йешуа (Ісус) і був цим Месією. У Своєму першому приході Він постраждав за гріхи не лише Ізраїлю, але й усього світу. У Своєму другому приході Він підкорить Своїй владі всі земні царства й визволить нас не лише від ворогів, але й від сліз та проблем.

Joseph Interprets the Dream of Pharaoh, 19th-century painting by Jean-Adrien Guignet. Public Domain

На початку цієї тижневої глави Йосиф вже 12 років перебуває в ув’язненні. Та час його звільнення настав. Його було викликано до фараона, щоб тлумачити його сни (нарешті винороб згадав свою обіцянку!), коли цього не могли зробити інші придворні. Під великим враженням не лише від тлумачення своїх снів, а й від мудрості та скромності Йосифа, фараон призначає його начальником над усім Єгиптом у питаннях заготівлі зерна на час посухи та голоду.

Йосиф отримав від фараона не лише свободу та високе становище, а й нове ім’я — Цафнаф-панеах, що означає «Відкривач Таємниць», а також дружину, яка пізніше народила йому двох синів — Манасію («забування») і Ефрема («плодоносність»). Бачите, як становище людини може змінитися буквально за один день! Йосифові тоді було приблизно 30 років.

Протягом наступних семи років Йосиф зібрав достатньо продовольчих запасів у коморах Єгипту, а коли почався голод, почав їх продавати, спершу лише єгиптянам, а потім і просячим із інших народів.

У цей час Іаков послав 10 старших синів до Єгипту за хлібом. Коли Йосиф їх побачив, він одразу впізнав їх, а вони його — ні. Йосиф наказав затримати Симеона, а решті повернутися та привести із собою його молодшого брата Веніаміна. Стикнувшись із таким ставленням до себе, брати відразу ж приписали всі свої біди покаранню за їхнє жахливе ставлення до Йосифа, не підозрюючи, що розмовляють безпосередньо з ним. Йосиф, досі пам’ятаючи рідну мову, зрозумів їхню розмову і їхнє щире каяття — «тшува».

Іаков, почувши розповідь синів про їхні пригоди в Єгипті, категорично відмовився відпускати з ними ще й Веніаміна. Та коли принесені запаси підійшли до кінця, Юда поклявся життям повернути йому Веніаміна живим і неушкодженим будь-якою ціною, і Іаковові довелося його відпустити.

Друга зустріч із Йосифом розпочалася великим бенкетом, що неабияк здивувало братів, а завершилася новим випробуванням. Йосиф наказав підкласти у мішок Веніаміна свою чашу. Коли брати вже йшли дорогою до Ханаану, їх догнали й звинуватили у крадіжці цієї чаші. Після обшуку вона, звісно, знайшлася у мішку Веніаміна. І тут нарешті брати проявили справжню братську любов, не залишивши молодшого на призволяще. Вони повернулися разом із заарештованим Веніаміном до Єгипту, знову каявшись перед Богом за всі злодіяння, спричинені колись Йосифу.

Глава закінчується тим, що Юда пропонує себе в раби замість Веніаміна, але Йосиф відмовляється прийняти цю жертву й наполягає, що забере в раби лише «винного» у крадіжці Веніаміна.

ГАФТАРА на цю тижневу главу майже ніколи не читається, бо читання Мікец майже завжди збігається з святом Хануки, на яке читається інша ГАФТАРА. Та ми все одно розглянемо потрібний розділ ГАФТАРИ тут.

Вона розповідає про сон, який приснився царю Соломону. У ньому Бог запитує, чого він бажає найбільше, і Соломон просить мудрості. Відповідь він отримує одразу, що проявляється через тест. До царя прийшли дві «зонот» («блудниці»), оскаржуючи права одна одної на одного дитину. Цар наказав розрубати дитину навпіл, на що його справжня мати, природно, відреагувала зі співчуттям, готова скоріше розлучитися зі своїм сином, ніж бачити його смерть. Так Соломон визначив справжню матір дитини.

У Новому Заповіті є кілька цікавих місць, паралельних цій тижневій главі. Та у Діяннях найкраще подано її короткий переказ устами Стефана.

А у Посланні до Римлян Павло говорить про своє гаряче бажання побачити спасіння всього Ізраїля. Чому образ Йосифа одразу викликає думки про Месію? Бо традиційно Месія вважався «сином Йосифа».

У Танасі існує занадто багато суперечливих думок про Месію, щоб дослідникам-раввінам було легко побачити в них одну особу. З одного боку, написано, що Месія прийде з тріумфом, «на хмарах» (Даниїла 7:13), а з іншого — що він прийде на віслюку, лагідний і смиренний (Захарія 9:9). Цей «подвійний» аспект природи Месії призвів до віри, що Месія буде двоє: Машіах бен-Йосеф і Машіах бен-Давид.

Машіах бен-Йосеф — Месія, син Йосифа, мав бути страждальним Месією за образом Йосифа. Він мав прийти з дому Йосифа, тобто бути народженим одним із його нащадків. Він мав стати предтечею другого визволителя, Месії, сина Давида. Месія, син Йосифа, мав постраждати за гріхи Ізраїлю (Ісая 53).

Машіах бен-Давид — Месія, син Давида, мав стати правлячим Царем Ізраїлю за образом царя Давида. Він мав бути нащадком дому Давида. Він мав зібрати євреїв розсіяння, відновити Храм і звільнити Ізраїль від усіх його ворогів.

Єдине, чого НЕ передбачали раввіни, — це те, що Месією буде одна й та сама Особа, але приходити Він буде двічі.

Ми віримо, що Йешуа (Ісус) і був цим Месією. У Своєму першому приході Він постраждав за гріхи не лише Ізраїлю, але й усього світу. У Своєму другому приході Він підкорить Своїй владі всі земні царства й визволить нас не лише від ворогів, але й від сліз та проблем.