Ця тижнева глава починається з обговорення законів ритуальної чистоти, пов’язаних із народженням дітей. Жінка, яка щойно народила, вважалася тамей (нечистою) й не могла заходити до святині 40 днів, якщо в неї народився хлопчик, і 80 днів, якщо — дівчинка. Після обрізання хлопчика жінка мала принести жертву й знову вважалася чистою.
Обряд обрізання (бріт міла) сягає в юдаїзмі ще часів Авраама (Бут. 17:9–14). Обрізання потрібно було робити кожному єврейському хлопчикові на восьмий день після народження — незалежно від того, чи припадав цей день на суботу (або свято), чи ні. І лише після обрізання хлопчикові давали ім’я.
У деяких мідрашах навіть сказано, що батькам, які зробили своєму синові обрізання, праведність зараховується так само, як Авраамові, який виявив готовність принести в жертву Ісаака.
За часів скинії та Храму жінка, по закінченні 40 або 80 днів, мала принести жертви Господу. Заможні жінки приносили ягня та голуба, а бідні — двох голубів або горлиць.
У сучасному юдаїзмі жінка, яка народила дитину, проходить процес очищення, що включає занурення в мікву (басейн або велику ємність із дощовою водою). Це водне очищення замінило жертвоприношення. А ось обряд обрізання зберігся й донині — його проходять усі єврейські хлопчики в релігійних (а часто і в світських) єврейських родинах.
Далі глава описує хворобу шкіри під назвою цараат. Ця хвороба робила людину нечистою. Цараат не слід плутати з проказою, як це часто робиться в різних перекладах Біблії, бо цараат уражає не лише шкіру, як проказа, а й одяг людини, посуд, яким вона користується, та навіть увесь її дім.
Цараат міг правильно діагностувати лише коген (священник), а не лікар. У главі дуже докладно перелічені всі основні симптоми, за якими можна було впізнати цю хворобу, — і, виявивши їх у себе, людина була зобов’язана звернутися до священника.
Цараат вважалася духовною хворобою, за допомогою якої Бог закликав народ до тшува (покаяння). Вавилонський Талмуд перелічує сім причин виникнення цараат: убивство, перелюб, гординя, крадіжка, жадібність, неправдиве свідчення та особливо лашон hара — злий язик.
Лашон hара включає не лише образливі слова, а й навмисний негативний відгук про іншу людину. Згідно з мідрашем, першим, хто зазнав цараат, був сам Мойсей. Коли Господь сказав йому, що хоче вивести євреїв з Єгипту, Мойсей відповів: «Вони не повірять». Тоді Господь наказав Мойсеєві подивитися на свою руку — і вона виявилася білою від цараат за те, що він обмовив єврейський народ.
Людина, яка отримувала цараат, називалася мецира. Вона мала покинути табір і кричати, якщо бачила, що хтось може випадково наблизитися: «Нечистий! Не підходьте до мене! Не станьте через мене тамей (оскверненими)!» Так, у повній ізоляції, людина мала поступово усвідомити свої гріхи та покаятися.
Цікаво, що людина вважалася нечистою лише доти, доки хвороба її вкривала частково. Якщо ж вона виявлялася повністю враженою цараат, вона знову вважалася чистою. Іншими словами, іноді потрібно було повністю покритися своєю хворобою, щоб звільнитися від певного гріха…
Подальший процес повернення такої людини в суспільство описується в наступній главі.
ГАФТАРА до цієї тижневої глави розповідає про служіння пророка Єлисея. У першій історії ми читаємо, як він 22 хлібами нагодував 2200 людей. У другій — як він зцілив сирійського воєначальника Неємана від цараат.
У НОВОМУ ЗАПОВІТІ ми читаємо про подібні чудеса, здійснені Месією Йешуа: Він нагодував кілька тисяч людей п’ятьма хлібами та також зцілив кількох прокажених.
Ці зцілення, звершені Ісусом, парадоксальні. З одного боку, кожен, хто торкався хворого на цараат, ставав нечистим. З іншого — Йешуа був абсолютно безгрішним, тому міг спокійно торкатися їх. Він єдиний Цілитель нечистоти, посланий Богом, і Його дотик повністю очищує нас від усякого гріха.
Крім того, зверніть увагу, що НОВИЙ ЗАПОВІТ описує Йешуа як справжнього єврея: Йому зробили обрізання на восьмий день — за Законом, а Його мати, очевидно небагата жінка, принесла двох птахів у жертву для очищення — також за Законом.
Тому всі розмови про те, що Ісус не був євреєм, безпідставні. Це був Месія, який виконав Закон краще за всіх тих, хто звинувачував Його у «проти-законних» діях.
Ця тижнева глава починається з обговорення законів ритуальної чистоти, пов’язаних із народженням дітей. Жінка, яка щойно народила, вважалася тамей (нечистою) й не могла заходити до святині 40 днів, якщо в неї народився хлопчик, і 80 днів, якщо — дівчинка. Після обрізання хлопчика жінка мала принести жертву й знову вважалася чистою.
Обряд обрізання (бріт міла) сягає в юдаїзмі ще часів Авраама (Бут. 17:9–14). Обрізання потрібно було робити кожному єврейському хлопчикові на восьмий день після народження — незалежно від того, чи припадав цей день на суботу (або свято), чи ні. І лише після обрізання хлопчикові давали ім’я.
У деяких мідрашах навіть сказано, що батькам, які зробили своєму синові обрізання, праведність зараховується так само, як Авраамові, який виявив готовність принести в жертву Ісаака.
За часів скинії та Храму жінка, по закінченні 40 або 80 днів, мала принести жертви Господу. Заможні жінки приносили ягня та голуба, а бідні — двох голубів або горлиць.
У сучасному юдаїзмі жінка, яка народила дитину, проходить процес очищення, що включає занурення в мікву (басейн або велику ємність із дощовою водою). Це водне очищення замінило жертвоприношення. А ось обряд обрізання зберігся й донині — його проходять усі єврейські хлопчики в релігійних (а часто і в світських) єврейських родинах.
Далі глава описує хворобу шкіри під назвою цараат. Ця хвороба робила людину нечистою. Цараат не слід плутати з проказою, як це часто робиться в різних перекладах Біблії, бо цараат уражає не лише шкіру, як проказа, а й одяг людини, посуд, яким вона користується, та навіть увесь її дім.
Цараат міг правильно діагностувати лише коген (священник), а не лікар. У главі дуже докладно перелічені всі основні симптоми, за якими можна було впізнати цю хворобу, — і, виявивши їх у себе, людина була зобов’язана звернутися до священника.
Цараат вважалася духовною хворобою, за допомогою якої Бог закликав народ до тшува (покаяння). Вавилонський Талмуд перелічує сім причин виникнення цараат: убивство, перелюб, гординя, крадіжка, жадібність, неправдиве свідчення та особливо лашон hара — злий язик.
Лашон hара включає не лише образливі слова, а й навмисний негативний відгук про іншу людину. Згідно з мідрашем, першим, хто зазнав цараат, був сам Мойсей. Коли Господь сказав йому, що хоче вивести євреїв з Єгипту, Мойсей відповів: «Вони не повірять». Тоді Господь наказав Мойсеєві подивитися на свою руку — і вона виявилася білою від цараат за те, що він обмовив єврейський народ.
Людина, яка отримувала цараат, називалася мецира. Вона мала покинути табір і кричати, якщо бачила, що хтось може випадково наблизитися: «Нечистий! Не підходьте до мене! Не станьте через мене тамей (оскверненими)!» Так, у повній ізоляції, людина мала поступово усвідомити свої гріхи та покаятися.
Цікаво, що людина вважалася нечистою лише доти, доки хвороба її вкривала частково. Якщо ж вона виявлялася повністю враженою цараат, вона знову вважалася чистою. Іншими словами, іноді потрібно було повністю покритися своєю хворобою, щоб звільнитися від певного гріха…
Подальший процес повернення такої людини в суспільство описується в наступній главі.
ГАФТАРА до цієї тижневої глави розповідає про служіння пророка Єлисея. У першій історії ми читаємо, як він 22 хлібами нагодував 2200 людей. У другій — як він зцілив сирійського воєначальника Неємана від цараат.
У НОВОМУ ЗАПОВІТІ ми читаємо про подібні чудеса, здійснені Месією Йешуа: Він нагодував кілька тисяч людей п’ятьма хлібами та також зцілив кількох прокажених.
Ці зцілення, звершені Ісусом, парадоксальні. З одного боку, кожен, хто торкався хворого на цараат, ставав нечистим. З іншого — Йешуа був абсолютно безгрішним, тому міг спокійно торкатися їх. Він єдиний Цілитель нечистоти, посланий Богом, і Його дотик повністю очищує нас від усякого гріха.
Крім того, зверніть увагу, що НОВИЙ ЗАПОВІТ описує Йешуа як справжнього єврея: Йому зробили обрізання на восьмий день — за Законом, а Його мати, очевидно небагата жінка, принесла двох птахів у жертву для очищення — також за Законом.
Тому всі розмови про те, що Ісус не був євреєм, безпідставні. Це був Месія, який виконав Закон краще за всіх тих, хто звинувачував Його у «проти-законних» діях.
