Ця тижнева глава починається з вимоги до євреїв бути святими у своїх стосунках із кедош Ісраель — Святим Ізраїлем. Вона описує свого роду кодекс святості, який включає більше міцвот («заповідей») практичної етики, ніж усі попередні частини Тори.
Слово святість (кдуша) в івриті означає «відокремленість». Від цього кореня — літери «к», «д» і «ш» — походить багато відомих нам слів: кадош («святий»), кідуш (освячення вина), кадіш (освячення імені Бога), кідушін (одна з церемоній під час весілля) тощо.
Глава надає багато різних міцвот, через які єврей може освятитися. Згідно з Біблією, Бог не лише святий Своєю відокремленістю від творіння (трансцендентний), а й проникає цією святістю у все творіння (імманентний), тому всі, хто приходить у Його присутність, також повинні бути святими. І ця святість досягається дотриманням міцвот, які включають міцвот асе (заповіді повеління) та міцвот ло таасе (заповіді заборони).
Перше, що мали зробити ізраїльтяни, щоб увійти у святі стосунки з Богом, — це відокремити себе від ідолопоклонницьких народів, що їх оточують:
Святість, тобто відокремленість від інших народів, мала проявлятися й у таких діях, як посів одного виду насіння на одному полі, тобто несумішування різних культур. Також у одязі не повинні були змішуватися різні нитки.
Як прояв святості, ізраїльтяни також мали віддавати перші плоди Богу, утримуватися від крові у будь-яких видах їжі, шанувати старших та утримуватися від блуду.
ГАФТАРА на цей тиждень поділяється на ашкеназьку та сефардську частини. Ашкенази читають Книгу пророка Амоса про ахаріт хаїямім — «кінець днів». Амос пророкує руйнування і розсіяння древнього Ізраїлю, який не виконав своєї місії бути СВЯТИМ народом серед усіх інших народів землі.
Сефарди читають Книгу пророка Єзекіїля, де Господь неодноразово нагадує, що єврейський народ був обраний Господом бути святим народом і тому повинен поводитися відповідно, не наслідуючи поведінку оточуючих народів.
НОВИЙ ЗАПОВІТ закликає нас також до святості. Віруючі в Йешуа (Ісуса) повинні бути святими та вільними від гріха, який існує в оточуючому суспільстві, особливо від розпустності, яка так явно проявляється в світі сьогодні.
Ця тижнева глава починається з вимоги до євреїв бути святими у своїх стосунках із кедош Ісраель — Святим Ізраїлем. Вона описує свого роду кодекс святості, який включає більше міцвот («заповідей») практичної етики, ніж усі попередні частини Тори.
Слово святість (кдуша) в івриті означає «відокремленість». Від цього кореня — літери «к», «д» і «ш» — походить багато відомих нам слів: кадош («святий»), кідуш (освячення вина), кадіш (освячення імені Бога), кідушін (одна з церемоній під час весілля) тощо.
Глава надає багато різних міцвот, через які єврей може освятитися. Згідно з Біблією, Бог не лише святий Своєю відокремленістю від творіння (трансцендентний), а й проникає цією святістю у все творіння (імманентний), тому всі, хто приходить у Його присутність, також повинні бути святими. І ця святість досягається дотриманням міцвот, які включають міцвот асе (заповіді повеління) та міцвот ло таасе (заповіді заборони).
Перше, що мали зробити ізраїльтяни, щоб увійти у святі стосунки з Богом, — це відокремити себе від ідолопоклонницьких народів, що їх оточують:
Святість, тобто відокремленість від інших народів, мала проявлятися й у таких діях, як посів одного виду насіння на одному полі, тобто несумішування різних культур. Також у одязі не повинні були змішуватися різні нитки.
Як прояв святості, ізраїльтяни також мали віддавати перші плоди Богу, утримуватися від крові у будь-яких видах їжі, шанувати старших та утримуватися від блуду.
ГАФТАРА на цей тиждень поділяється на ашкеназьку та сефардську частини. Ашкенази читають Книгу пророка Амоса про ахаріт хаїямім — «кінець днів». Амос пророкує руйнування і розсіяння древнього Ізраїлю, який не виконав своєї місії бути СВЯТИМ народом серед усіх інших народів землі.
Сефарди читають Книгу пророка Єзекіїля, де Господь неодноразово нагадує, що єврейський народ був обраний Господом бути святим народом і тому повинен поводитися відповідно, не наслідуючи поведінку оточуючих народів.
НОВИЙ ЗАПОВІТ закликає нас також до святості. Віруючі в Йешуа (Ісуса) повинні бути святими та вільними від гріха, який існує в оточуючому суспільстві, особливо від розпустності, яка так явно проявляється в світі сьогодні.
