Истории

В связи с недавним всплеском антисемитизма во всём мире среди евреев диаспоры участились разговоры о «золотом веке» еврейского сообщества в западном мире, в частности в США, который якобы длился с конца Второй мировой войны до 60-х или 70-х годов (хотя я бы сказал, что до 90-х) ХХ века...

Я був фанатом Боба Ділана з шістнадцяти років. У тому ж віці я вирішив, що неодмінно стану новим Бобом Діланом. Я навчився грати на гітарі та губній гармоніці, почав писати пісні й вірші, навіть виступав на невеликих концертах. Але була одна очевидна проблема...

З юних років я вірив, що Бог існує, незважаючи на моє світське виховання з мінімальним дотриманням іудейських традицій. У різному віці я не раз повертався до думки про необхідність слідувати за Богом, але не розумів, що це означає, хоча все ж смутно знав, що існує спосіб наблизитися до Бога через єврейську релігію...

Батьки виховували мене в традиціях реформістського іудаїзму, хоча ми жили в ортодоксальному єврейському районі Індіанаполіса. Я завжди вважав себе частиною єврейської громади, але ортодоксальні євреї, які жили по сусідству, не завжди приймали мене...

Мені було лише чотири роки, коли напередодні Йом-Кіпура наша велика галаслива родина зібралася у вітальні моїх бабусі та дідуся. Я досі пам'ятаю, як мій батько підняв зв'язану за ноги курку і почав крутити її над нашими головами...

Я виріс у Лос-Анджелесі в єврейській родині. Виконував усе, що вимагалося згідно з моєю юдейською вірою: регулярно відвідував храм Бет-Гіллель, ходив до недільної школи та пройшов бар-міцву. Одне слово, я був типовою єврейською дитиною Лос-Анджелеса.