Історія Саймона
Релігійна плутанина
Батьки виховували мене в традиціях реформістського іудаїзму, хоча ми жили в ортодоксальному єврейському районі Індіанаполіса. Я завжди вважав себе частиною єврейської громади, але ортодоксальні євреї, які жили по сусідству, не завжди приймали мене через нашу прихильність до реформістської традиції. У державній школі мені не раз доводилося стикатися з «особливим» ставленням оточуючих через те, що я єврей. При цьому моїм друзям по іграх, Шалому і Бецалелю, їхні батьки не дозволяли залишатися у мене вдома на обід або вечерю, тому що ми були недостатньо кошерними, хоча моя сім'я дотримувалася вегетаріанства і м'яса в будинку в принципі ніколи не було!
У нашій реформістській синагозі змінювалося кілька рабинів, кожен із яких приходив зі своїм розумінням Тори.
За час мого дитинства в нашій реформістській синагозі змінилося кілька рабинів. Кожен із них приходив зі своїм розумінням поклоніння і тлумаченням Тори. Один рабин говорив нам, що взагалі неважливо, чи віримо ми в Бога. Інший стверджував, що реформістський юдаїзм має бути зосереджений більше навколо добрих справ, ніж навколо дотримання традицій.
Все це породило у мене в голові суцільну плутанину, яка тільки посилювала мою апатію до щотижневого відвідування недільної школи. У звичайній школі я був відмінником, але в хедері я ставав тим самим недбалим учнем, який спав на останній парті. Проте єврейську школу я якось закінчив і пройшов бар-міцву, як і будь-яка інша дитина в нашому районі.
Досвід антисемітизму
Моїм стосункам із релігією жодним чином не допомагало й те, що в державній школі мене дражнили, і навіть друзі не соромилися іноді заявляти, що я горітиму в пеклі, бо я єврей. Не допомагало й те, що напередодні Великодня будинки в моєму районі закидали яйцями з криками, що ми, євреї, винні у смерті Ісуса. Ці інциденти зайвий раз підкріплювали аксіому, що для євреїв віра в Ісуса неприйнятна, навіть незважаючи на те, що сам Він здавався мені доволі хорошою людиною. Я пам'ятаю, як запитав одного з наших рабинів про загробне життя і Месію. Він сказав, що нам потрібно не турбуватися про загробне життя, а приділяти більше уваги тому, яким життям ми живемо зараз. А щодо Месії, то всі ми є Месією, який може змінити світ. Його перша відповідь здалася мені мудрою, друга — божевільною.
Я знайшов себе у світі мистецтва й театру
Мої батьки завжди дуже любили і підтримували мене, і в цілому в нас були чудові стосунки. Вони добре зналися на мистецтві, завжди були готові боротися за праве діло, і прищеплювали мені все це з самого дитинства. З юних років я займався балетом, малюванням, музикою і театром. Крім того я волонтерив у благодійних їдальнях і місцевому притулку для тварин.
Ще до закінчення старшої школи я знайшов свою нішу в театральному середовищі, заплющуючи очі на те, що це був світ, наскрізь просочений наркотиками. Я був надзвичайно ліберальним, до зухвалості прямолінійним і гордим. У коледжі я бавився окультизмом, курив марихуану і був відкритий до всього на світі. Проте я все ж відчував внутрішню суперечність з тим, як я жив. У той час я описав би себе як благородну і чесну людину, але при цьому охоче визнавав, що був грішником.
Поїздка до Ізраїлю за програмою «Тагліт»
Після другого курсу університету, коли мені було двадцять, я вирушив у подорож за програмою «Тагліт», спочатку до Польщі на «Марш живих», а потім до Ізраїлю. Ця поїздка повернула мене до юдаїзму. Побачивши Освенцим і Майданек — місця, настільки сповнені смертю, — я був вражений тим життям, яке побачив в Ізраїлі. Бог повернув наш єврейський народ додому, і більш за все на світі я зажадав залишитися там. Але, як хороший єврейський хлопчик, я прислухався до благань моєї матері спочатку закінчити бакалаврат, а потім вже переїжджати до Ізраїлю. Моя новознайдена віра в Бога спонукала мене трохи більше молитися, але я все ще був далекий від будь-яких особистих стосунків з Ним.
Я був вражений, побачивши, що ізраїльтяни вірять, що Ієшуа — Месія. Це здавалося одночасно й чужинним, і привабливим.
Коли в серпні 2005 року я переїхав до Ізраїлю, де продовжив навчання в магістратурі, Бог сам «зайнявся мною ґрунтовно». Я і раніше ходив з друзями на церковні зібрання і молодіжні групи, але про Ієшуа знав дуже мало. Через кілька тижнів після прибуття до Ізраїлю я познайомився з двома студентами університету, які запросили мене відвідати місцеве месіанське зібрання, і я вирішив піти. Я був вражений, побачивши ізраїльтян, деякі з котрих носили таліти і кіпи, але всі при цьому вірили, що Ієшуа — Месія! Це здавалося одночасно й чужинним, і привабливим.
Заінтригований любов'ю християн
Відвідавши кілька зібрань, я був заінтригований любов'ю, яку вони виказували до нужденних людей та один до одного в громаді. Я почав регулярно відвідувати зібрання і щотижневі домашні групи. Я навіть почав читати Новий Заповіт і був здивований, побачивши, наскільки тісно він пов'язаний з Танахом. На одному зібранні молодий служитель закликав мене щовечора молитися Богу і просити Його відкрити мені, чи є Ієшуа тим самим передвіщеним пророками Месією. Я вирішив, що це розумна порада, і почав просити Бога дати мені ясність у цьому питанні.
Незвичні сни
У цей же час мені наснилося кілька дуже незвичних снів. Я записав їх у щоденник і почав розмірковувати, що б вони могли означати. Коли у зібранні оголосили про майбутній семінар на тему снів і біблійних пророцтв, я зрозумів, що маю його відвідати.
Щойно я увійшов до зали в перший вечір семінару, у мене виникло дивне відчуття, що жінка, яка стояла в першому ряду, повинна мені щось сказати. Наступні кілька днів я слухав вчення про пророцтва в Біблії і про те, що Бог в наш час також розмовляє з людьми. В останній день семінару ведучі попросили нас записати наші сни на аркуші паперу. Потім вони зібрали наші аркуші й протягом дня їх вивчали. А привселюдно вони вирішили розповісти саме про мій сон! Я був вражений тим, що вони вибрали мій сон, і тим, що, на їхню думку, Бог вочевидь говорив через нього зі мною. Вони не мали уявлення, що, на відміну від більшості учасників семінару, я ще не повірив в Ієшуа.
В кінці цього заняття до мене підійшла та сама жінка, щодо якої у мене виникло дивне відчуття в перший день, і, нічого про мене не знаючи, сказала: «Бог чує ваші молитви! Ієшуа реальний, і у Нього великі плани на ваше життя». Я почав плакати, бо зрозумів, що це Бог через неї відповів на мої молитви.
Історія Ліз
Моя мама прийняла Ісуса і розповіла нам про Нього
Я дитина від класичного змішаного шлюбу. Мій батько виріс у єврейській родині, а мама — у родині католиків. Батьки увірували в Ієшуа в 1980-х роках. Все почалося з того, що у мами з'явилися побоювання, що після своєї смерті вона може не потрапити на грандіозну небесну вечірку, тому вона почала шукати істину в багатьох релігіях і духовних практиках. Одного разу вночі, сидячи у своїй кімнаті, вона почала читати Новий Заповіт і усвідомила, що це і є та істина, яку вона шукала, тому вона прямо там помолилася молитвою покаяння і прийняла Ісуса.
Після цього мама почала водити нас по різних церквах, але в жодній з них мій батько-єврей не відчував себе комфортно. Одного разу мамин друг розповів їй про месіанські громади, і моя сім'я почала відвідувати громаду «Шма Ісраель» в Рочестері, штат Нью-Йорк. Тато почав ходити туди на ранкові молитовні зібрання і незабаром прийшов до віри.
Шлях до життя по вірі
Я активно брала участь у молодіжних групах, служіннях громади та євангелізаційних заходах, і бат-міцва у мене теж була. Але хоча я і знала Бога, мені хотілося спочатку пожити для себе. Я думала, що у мене ще буде час, щоб пожити для Бога коли-небудь потім, але зараз, в юні роки, потрібно насолоджуватися життям на повну! Зрештою я оточила себе друзями, які курили і пили.
Після закінчення старшої школи ми з друзями вирушили в похід в гори Адірондак. Це був мій день народження, але замість того, щоб купити мені подарунок або зробити листівку, друзі оголосили, що моїм подарунком буде безкоштовний алкоголь і наркотики під час походу. Я була страшенно ображена і хотіла відразу викласти їм, наскільки я розчарована і зла на них. Однак, коли я вже розтулила рота, щоб на них «наїхати», я раптом відчула, як любов Бога вилилася на мене і розтопила мій гнів.
Я не могла повірити, що Бог сильний змінити моє зле серце на любляче.
Я не могла повірити, що Бог сильний змінити моє зле серце на любляче. У той момент я зрозуміла, що хочу провести решту життя, пізнаючи Його ближче і ближче.
Моя навчання в коледжі та подорожі світом
Після школи я вступила до Університету штату Нью-Йорк, де провчилася один курс, беручи активну участь у служінні Intervarsity (Співдружність студентів-християн). Але потім перевелася у Весліанський коледж Робертса, де навчалося багато моїх друзів із месіанської громади. Там у нас були щотижневі вивчення Біблії, час поклоніння і багато найрізноманітніших євангелізаційних заходів. Крім того я почала вести молодіжну групу.
У 2001 році з групою молодих людей з нашої громади я їздила в Україну, а у 2002 році разом з іншими студентами мого коледжу брала участь у поїздці до Мексики, де ми допомагали будувати дитячий притулок у Хуаресі. Ці поїздки зміцнили переконання, що Бог має покликання для мого життя, і навіть якщо мені це здається неможливим, Він буде забезпечувати мене всім необхідним.
У 2004 році я вперше побувала в Ізраїлі й одразу зрозуміла, що хочу там залишитися. У мене було сильне бажання одразу ж влаштуватися на роботу в кібуц, але я повернулася додому і негайно почала шукати можливість приїхати ще раз.
Зустріч із Саймоном у Тель-Авіві
У 2005 році я вступила до магістратури Тель-Авівського університету за спеціальністю викладання англійської мови як іноземної. Там я познайомилася з Саймоном, який розказав мені, що перебуває в духовному пошуку. Щочетверга ввечері наша месіанська студентська група проводила чаювання, і я запросила Саймона прийти. Після чого ми почали разом відвідувати щотижневі вивчення Біблії. Один із членів нашої команди запропонував Саймону попросити Бога відкрити йому правду про Месію.
Через кілька місяців після цього Саймон повірив в Ісуса. У 2006 році в день Святого Валентина ми заручилися, а в жовтні 2006 року одружилися. Минулого року ми відсвяткували нашу 15-ту річницю! У нас двоє чудових дітей — 12-річна дочка і 9-річний син.
У 2018 році я мало не загинула, впавши з драбини заввишки у два поверхи. Моє одужання було важким і болючим, але навіть у той важкий період Бог постійно втішав і підбадьорював мене. Цей досвід також змусив мене переосмислити своє життя і те, куди я повинна вкладати свій час.
Ділитися з іншими любов’ю, яку я відчула сама
У 2019 році я почала служити в «Євреях за Ісуса» в команді, що працює з дітьми та молоддю. Для мене було величезним задоволенням організовувати щотижневі біблійні клуби для дітей, готувати та проводити молодіжні заходи та літні табори.
Протягом тринадцяти років наша сім'я жила в мультикультурному районі Тель-Авів-Яффи. Нам подобалося спілкуватися з людьми різних релігій і походження, та ділитися з ними тим, у що віримо ми.
Нещодавно «Євреї за Ісуса» відкрили нове відділення в Єрусалимі, і ми з Саймоном відчули, що повинні молитися про це. Ми зрозуміли, що Бог закликає нас стати частиною цієї нової команди, тому під час коронавірусу переїхали всією сім'єю до Єрусалиму.
Я зрозуміла, що в усьому і повністю покластися на Господа — це найкраща з можливих стратегій життя.
Життя сповнене невизначеності та безладу, але я зрозуміла, що в скрутних обставинах я завжди можу покластися на Ісуса. Бог був зі мною в глибоких долинах і на високих гірських вершинах. Мені подобається ділитися любов'ю Ісуса, хоча я сама ще тільки почала по-справжньому пізнавати глибину Його любові. Жити вірою не завжди легко, але я виявила, що в усьому і повністю покластися на Господа — це найкраща з можливих стратегій життя. Я впевнена, у Бога є великі плани і для вас.
