Ми всі віримо, що наша любов до родини є безумовною. Але іноді ця любов піддається випробуванню — особливо коли наші діти роблять вибір, який нас розчаровує. (При цьому варто пам'ятати, що кожен з нас робив не найкращі вчинки в якийсь момент життя!)
Одна із ситуацій, коли дорослі діти перевіряють безумовність батьківської любові, — це шлюб із людиною іншої національності або вибір партнера, який не належить до вашої культури та особливо віри. І ця тенденція стає дедалі поширенішою: з 70-х років кількість шлюбів між євреями та неєвреями неухильно зростає.
Такі змішані пари самі по собі неминуче стикаються з певними труднощами у своїх стосунках. Але їхні близькі теж мають питання. І ці питання часто зводяться до наступного: «Ми виховали їх, прищепивши їм певні переконання. А тепер що?»
Популярна єврейська письменниця Джуді Блум наводить яскравий приклад батьківського розчарування у своєму романі 1970 року «Ти тут, Боже? Це я, Маргарет». Мати Маргарет, християнка-неєврейка Барбара, колись була відкинута своєю сім'єю, вийшовши заміж за єврея. Барбара намагається пояснити, чому її батьки розірвали з нею стосунки, кажучи: «Ось настільки важливими для них були їхні переконання».1 Але коли через понад десять років дідусь і бабуся Маргарет усе-таки з’являються в її житті, їхнє колишнє рішення вже принесло свої гіркі плоди. Маргарет виросла, вірячи, що цінності її дідуся і бабусі не сприяють зближенню — вони відштовхують людей.
Ніхто з нас не хоче відчувати біль відчуження. Але як зберегти близькість, коли ваша дитина обирає шлях, якого ви ніколи не очікували?
Почніть із самого початку
Ми схильні поспішати у всьому — зокрема й у пошуку відповідей на власні запитання. Але, можливо, коли йдеться про стосунки, починати слід з тієї людини, яка знаходиться безпосередньо перед вами.
Які питання ставить собі саме ця змішана пара, з якою ви маєте справу? З якими труднощами вони стикаються? Навіть якщо вони не відчувають відчуження з вашого боку, їхній змішаний шлюб міг призвести до розладу з іншими родичами або найближчим оточенням. Якщо це так, вам особливо важливо стати для них надійною опорою. Зрозумійте, що ви, можливо, не в повній мірі усвідомлюєте ту ізоляцію, яку вони зазнали в результаті свого вибору один одного, — і намагайтеся не посилювати її!
Звісно, більшості батьків хотілося б, щоб дорослі діти та їхні сім'ї розділяли їхню віру та систему цінностей. Але незалежно від того, чи вдасться колись досягти такої єдності, ви прагнете, щоб ваші стосунки з дітьми — як і їхні з вами — вистояли у довгостроковій перспективі. Іншими словами, зараз настав момент, коли ваша безумовна любов піддається випробуванню.
І, мабуть, найкращий спосіб почати із самого початку — це зосередитись на тому, що нас об'єднує. Ось три речі, які об’єднують євреїв і християн: гостинність, історії та найголовніша заповідь. Це чудові відправні точки!
Гостинність
Відвідуючи будь-яку місцеву синагогу протягом навіть зовсім нетривалого часу, ви напевно почуєте історію з 18-го розділу Книги Буття — про те, як Авраам прийняв у себе мандрівників. Це не просто відома історія — в юдаїзмі вона вважається найвищим проявом гостинності.
Авраам і Сара докладали всіх зусиль, щоб забезпечити своїх гостей усім необхідним, подбати про їхній комфорт, приділити їм увагу, присвятити їм свій час і надати все найкраще з того, що вони мали.
Ми вважаємо, що ви також навряд чи запросите гостей до свого намету, а самі побіжете до сараю, щоб пообідати прихованими від них делікатесами. Але, можливо, ви знаєте, що ідея гостинності сягає корінням не лише до стародавнього Авраама. Ісус також залишив нам важливий приклад, коли сідав за стіл далеко не тільки з людьми бездоганної репутації. Доктринальний консенсус не був для нього обов'язковою умовою, щоб сидіти, розмовляти та їсти з людьми.
Ось кілька способів проявити гостинність сьогодні: запросіть до себе змішану подружню пару і, коли запрошуватимете, запитайте свого новонабутого родича-єврея, чи є у нього/неї якісь уподобання щодо їжі. Деякі євреї дотримуються кашруту, але не всі, і саме слово «кошерний» у різних людей може розумітися по-різному.
Якщо ви заглянули в календар і побачили, що наближається якесь єврейське свято, то обов’язково поставте такі запитання. Чи зможете ви взяти в ньому участь? Чи приготувати для них щось особливе, коли вони прийдуть до вас у гості в цей час? Серед найчастіших випадків, коли святкові сімейні заходи можуть стикатися у часі, можна назвати Різдво і Хануку, Песах і Великдень, початок навчального року і єврейські осінні свята. Коли ваші святкові дні стикаються, запитайте свого родича-єврея: «Чи можемо ми спланувати все так, щоб ви змогли взяти участь в обох заходах?» Навіть невелика турбота може показати члену вашої родини, що його культура і віра важливі для вас. І, можливо, ви навіть дізнаєтеся декілька нових рецептів!
Ділитися історіями
У тому, щоб ділитися з кимось історіями, є дещо особливе. Можливо, вам не доводилося переживати у своєму житті щось подібне — або навіть приблизно схоже. Але в ті моменти, коли ви занурюєтеся в одну й ту саму історію, ви розумієте одне одного.
А переказ значущих історій — це спосіб, за допомогою якого батьки віками формували зв'язок із дітьми. Під час першого Песаху Господь не тільки навчив Мойсея, як проводити це богослужіння, а й дав вказівку здійснювати його з року в рік. «Якщо вас запитають ваші діти: "Що це за служіння у вас?" — то ви відповісте: "Це — пасхальна жертва для Господа, Який обминув домівки Ізраїльських нащадків у Єгипті…"» (Вихід 12:26–27). Історії слугували засобом передачі пам'яті від покоління до покоління, такими вони можуть бути й сьогодні.
Коли Ісус підріс, його знайшли в Храмі, де він розмовляв із людьми (Луки 2:46). Він дотримувався традицій свого народу, слухаючи та ставлячи питання. А коли сам став учителем, він ходив, спілкувався та сидів зі своїми учнями — і говорив притчами, тобто розповідав життєві історії з глибоким духовним змістом.
Ви можете почати з історій із того джерела, що об’єднує євреїв і християн, — Старого Завіту. Якщо у змішаного подружжя є діти, попросіть батьків дозволити вам прочитати їм кілька відповідних історій.
Зрозумійте, що те, що вам здається невеликим кроком, наприклад, сидіти у вітальні й разом читати Старий Завіт, для змішаної сімейної пари може насправді виявитися кроком дуже великим.
Чиніть іншим так, як бажаєте, щоб чинили вам
На якому етапі життя перебуває зараз та змішана пара, з якою ви пов'язані сімейними узами? Вони зустрічаються, готуються до весілля чи переживають нелегкий період виховання дітей? Згадайте, що вам було потрібно, коли ви самі проходили цей етап. Що зробила ваша родина (або що вона могла б зробити), щоб надати вам найбільшу підтримку? Чи можете ви зараз допомогти цій парі будь-яким із цих способів? Або, якщо ви не знаєте, що їм потрібно, завжди можна просто запитати!
Вчення Ісуса говорить: «Отже, все, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви, бо в цьому Закон і Пророки» (Матвія 7:12), — це дієвий спосіб втілювати нашу віру в життя.
І цей принцип також входить до основних єврейських цінностей. Можливо, ви не чули про це, але один із сучасників Ісуса дав пораду, аналогічну «золотому правилу». У Талмуді наводяться слова Гілеля Старшого: «Не чини ближньому того, що тобі самому огидно: у цьому полягає вся Тора, а решта — лише коментарі».2
Ми у своїй роботі бачили безліч змішаних пар та їхніх сімей, які разом знайшли душевний спокій і справжнє взаєморозуміння. Але цей шлях може зайняти чимало часу.
А поки що ви можете згадати пораду Гілеля про те, чого не слід робити ближньому, — і утримуватися від того, щоб тиснути на членів своєї сім'ї або квапити їх.
Ділитися життям
Ймовірно, ви вже маєте уявлення про те, чого б ви хотіли досягти наприкінці цього шляху. Можливо, ви мрієте привести онуків до церкви чи привести до віри свого нового родича. Якою б не була ваша «кінцева мета», постарайтеся не зациклюватися на ній. І довіряйте всі свої турботи в молитві Тому, Хто любить вашу родину навіть більше, ніж ви самі.
Немає нічого страшного, якщо деякі питання залишаться без відповіді, поки ви намагаєтеся розібратися у своїх нинішніх стосунках. А поки що спробуйте просто жити на повну. Смійтеся разом. Створюйте нові радісні спогади. Моліться про те, щоб ви мали можливість поділитися свідченням про свій шлях до віри і час вислухати історії життя своїх близьких.
Іноді ділитися своєю вірою — це просто ділитися своїм життям. Ті, кого ви любите, обов’язково помітять ваші найщиріші сторони.
Моліться про те, щоб у вас була можливість йти по життю пліч-о-пліч із дорогою вам змішаною парою. Дай Бог, щоб життя було довгим, а сімейні узи — міцними. Тоді буде час для зміцнення зав’язків, час для спільного зростання. А поки що просто ходіть із Богом.
