Одна з найдивовижніших рис Ісуса — це те, як Він допомагає нам впоратися з нашими страхами, зокрема зі страхом нестачі, або, як його називають в науковій літературі, FORO (страх вичерпання ресурсів). Пам'ятаєте початок ковідних локдаунів у 2020 році? Хліб зникав з полиць швидше, ніж ви встигали вимовити: «Хамоці»! У ті перші тижні паніки в магазинах миттєво розхапували крупи, консерви та інші продукти, що асоціюються у нас із «стратегічними запасами» на випадок кризової ситуації.
Ще більш важким випробуванням була втрата соціальної близькості, через яку багато хто з нас відчував себе ізольованим і спустошеним. Припинилися зустрічі та зібрання, які ми колись сприймали як належне. Вимушене «дистанційне» життя змусило багатьох із нас усвідомити, наскільки сильно ми прагнемо спілкування. Страшно усвідомлювати, як швидко у нас може бути відібране те, що нам так необхідно.
Проте Ісус обіцяв, що Його послідовники можуть бути впевнені: усі їхні потреби будуть задовільнені. У своєму знаменитому висловлюванні Він торкнувся теми «страху нестачі»:
«Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим» (Івана 6:35).
Звісно, образ Ісуса у вигляді буханця хліба в натуральну величину виглядає дивно, але якщо врахувати контекст, то відкривається зовсім інша картина. Його слова про «хліб життя» відображають біблійні мотиви, які пронизують усі єврейські Писання. Більшості його слухачів вони були добре знайомі, оскільки ця розмова відбувалася в синагозі (Івана 6:59). І якщо ви розумієте, як усі ці теми сходяться в Ісусі, то те, що Він пропонує, зовсім не здається дивним — насправді це просто чудово!
Благословення хліба
Для слухачів Ісуса «хліб» (лехем) був набагато більшим, ніж просто смачним засобом зачерпувати хумус.1 Хліб був синонімом їжі загалом і часто асоціювався з Божим благословенням та забезпеченням.2 Вони також напевно знали, що перша згадка про хліб у Біблії мала досить похмурий характер. Пам'ятаєте слова Бога до Єви та Адама після того, як вони з'їли заборонений плід?
«У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не повернешся в землю, звідки ти був узятий. Бо ти — порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:19).
Тривожно усвідомлювати, що перше, що Біблія говорить нам про хліб,— це те, що його незабаром стане дуже важко дістати.
Цикл нестатку
Починаючи з Едемського саду, ми бачимо чітку закономірність. Людство ніколи повністю не довіряло Богові, незважаючи на все, що Він для нас зробив. З розвитком подій у книзі Буття ми бачимо, що Бог обирав конкретні подружні пари, нащадки яких зрештою стали народом Ізраїлю — народом обітниці та призначення, що покаже іншим народам шлях до Бога. Але ми знову й знову повторювали ті самі помилки: шукали щось або когось, крім Бога, щоб відчути себе щасливими й захищеними.
Ми забули, що Він для нас зробив і що ми Йому обіцяли.
Говорячи мовою Біблії, ми «ходили слідами інших богів». Говорячи сучасною мовою, ми, по суті, зрадили Бога. Ми забули, що Він для нас зробив і що ми Йому обіцяли (Вихід 19:8), й віддали свою любов та відданість фальшивим богам і земним джерелам влади. І, м’яко кажучи, це обернулося для нас не найкращим чином.
Бог посилав пророків, щоб попередити нас про небезпеки, пов’язані з нашим вибором. Зрештою, ми не послухалися їх і зіткнулися з наслідками. Але Бог, як і раніше, так сильно любив нас, що послав нам обітницю про відновлення:
«О ви, спраглі, йдіть до води, — навіть ті, котрі не мають грошей, — ідіть, купуйте і їжте! Ідіть, купуйте без грошей і без оплати вино й молоко. … Нахиліть ваше вухо, підійдіть до Мене! Послухайте, і ваша душа оживе!» (Ісаї 55:1, 3)
У цій дивовижній пропозиції Бог лагідно закликає Свій народ замислитися над марністю спроб задовольнити свої потреби без Нього:
«Навіщо витрачати гроші на те, що не є хлібом, і вашу працю на те, що не насичує?» (Ісаї 55:2)
Це вічне питання, що, як і раніше, змушує нас замислитися над тим, хто або що насправді здатне задовольнити наші потреби.
Й воно повертає нас до слів, які Ісус сказав того дня в синагозі.
Ісус — Хліб життя
Напередодні Ісус дивним чином нагодував багатотисячний натовп кількома хлібинами та парою риб. Після цього Він непомітно пішов у Капернаум, який названий у Євангеліях Його містом. Наступного дня дехто з тих, кого Він нагодував своїм дивом, прийшли туди, щоб знайти Його.
Ісус знав, що люди пішли за Ним через чудо, але Він хотів дати їм набагато більше, ніж просто безкоштовний обід. Тому він сказав їм:
«Дбайте не заради харчів скороминучих, але заради їжі, що провадить в життя вічне, котре дасть вам Син Людський» (Івана 6:27).
Люди намагаються зрозуміти, що Він має на увазі та чи дійсно Він здатний дарувати вічне життя, і просять у Нього знамення. Ну, нехай ось прямо зараз щось таке зійде з небес!
«На це сказали Йому: "А яку Ти покажеш ознаку, аби ми побачили і повірили Тобі? Що Ти вчиниш? Батьки наші споживали манну в пустелі, як написано: «Він дав їм їсти хліб з неба»"» (Івана 6:30-31).
Згадка людей про манну стала для Ісуса чудовою нагодою пояснити Свою позицію. Він починає з того, що зараз Бог послав щось більше, ніж манну: «істинний хліб із неба», який «дає життя світові» (Івана 6:32–33). Отже, вони просять Його дати їм цей хліб. І тоді Ісус, по суті, каже: «Я і є той хліб» (Івана 6:35).
Потім Він продовжує: «Хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, котру Я віддам за життя світу». І завершує все це словами: «Хто їсть хліб цей, житиме вічно» (Івана 6:51, 58).
Огидно чи божественно?
Ідея поїдати Ісуса заради вічного життя звучить огидно! Не дивно, що деяких людей це обурило й образило. Однак, можливо, вони поставилися б до цього інакше, якби порівняли ще кілька моментів із єврейських Писань.
В одному з найвідоміших псалмів царя Давида, Псалмі 33, він закликає нас: «Скуштуйте й побачите, який добрий Господь» (вірш 9). У Псалмі 62 Давид порівнює радість поклоніння Богу з ситістю від рясної їжі (вірш 6). Доки сам не зазнаєш такого рівня задоволення у стосунках із Богом, читати про те, як сильно Давид любив і довіряв Богу, буває майже ніяково. І все ж саме таку радість і близькість з Богом ми призначені відчувати.
Саме тому Ісус не пропонує нам лише трохи «посмакувати» Його; Він представляє Себе як цілий коровай... чи, можливо, цілу халу.
Ісус використовує метафору їжі, бо хоче, щоб ми буквально прийняли в себе те, заради чого Він прийшов до нас: щоб ми це осмислили, перейнялися зсередини, і щоб завдяки цьому наша внутрішня людина змінилася.
Він повторює цей образ під час свого останнього пасхального седера з учнями. Він бере прісний хліб і каже: «Прийміть, їжте: це Тіло Моє» (Матвія 26:26). Потім Він йде ще далі: «Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: "Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Матвія 26:27-28). В іншій євангельській розповіді наводяться Його слова: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається» (Луки 22:20).
Цей новий завіт забезпечує досконалий зв’язок.
Це пряме посилання на новий завіт, обіцяний у єврейських Писаннях через пророка Єремію. Згідно з його пророцтвом, настане день, коли наше розуміння Бога та Його волі виходитиме з найглибших глибин нашої душі — із самого серця. Цей новий завіт забезпечує досконалий зв’язок. Ми не тільки відчуємо, що довіряти Богові й слухатися Йому — це цілком природно, але й знайдемо справжнє щастя, відповідаючи на Його любов усім своїм єством і люблячи ближнього, як самого себе.
Коли ми таким чином здобуваємо життя в Богові, це глибоко перетворює нас тут і зараз... але також прокладає нам шлях до вічності. Ніхто й ніщо не може порушити наш зв’язок із Богом через Ісуса — і нескінченне життя та любов, які Він дарує нам, ніколи не вичерпаються!
Для роздумів:
Чи знаєте ви, чого прагне ваша душа? Куди ви йдете, щоб втамувати цю спрагу?
1. Не впевнений, але вивчаю можливі варіанти.
2. Мені дуже хочеться дізнатися більше про Божу любов до мене… навіть якщо це зрештою приведе мене до Ісуса.
3. Може, сходимо каву поп'ємо? Або до найближчого барчика?
