Читання книги Левит часом нагадує кінцівку рекламного ролика якогось лікарського засобу, коли диктор раптово починає тараторити разів у п'ять швидше, перераховуючи всі можливі побічні дії, аж до смертельного наслідку. Ця книга неймовірно насичена інформацією, її часто пробігають очима на гіпершвидкості, і, саме як наприкінці такої реклами, у ній згадується безліч різноманітних недуг.
Тора, що містить цілих 613 заповідей, неминуче охоплює дуже різні сторони життя. Деякі її приписи є здійсненними лише за умови існування Храму, нині давно зруйнованого. Інші здаються цілком несподіваними, а подекуди навіть дивними (наприклад, Повторення Закону 25:11–12). Ще інші спрямовані на збереження здоров'я, святості та чистоти. Добра половина 15-го розділу книги Левит цілком присвячена правилам, яких мала дотримуватися жінка в період менструації. Захопливе читання, чи не так?
І хоча я безмежно рада, що мені не доводиться переживати подібні фізіологічні особливості життя в умовах кількатисячолітньої давнини, як єврейка, що й сьогодні читає ці закони, я щиро співчуваю жінкам, що мусили дотримуватися їх у реаліях стародавнього світу.
Проте одній конкретній жінці я співчуваю особливо глибоко.
Найізольованіша жінка Ізраїлю
Її ім’я нам невідоме. Зазвичай її називають «жінкою, що страждала на кровотечу». Вона жила в I столітті на півночі Ізраїлю, неподалік Галилейського моря, і перебувала у відчайдушному становищі.
Згідно з Євангелієм від Марка, вона страждала на безперервну кровотечу протягом дванадцяти років. Вона «багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше» (Марка 5:26). Вона відчайдушно шукала допомоги. Та ніщо не допомагало.
Дванадцять років вона залишалася ритуально нечистою. Мені навіть важко уявити, як це.
Вона також знала закон, викладений у 15-му розділі книги Левит:
«А коли жінка матиме течу крови багато днів не в часі нечистости своєї, або коли матиме течу довше від часу нечистости своєї, то всі дні течі нечистоти її вона буде нечиста, як за днів нечистости своєї. […] А кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою, і обмиється водою, і буде нечистий аж до вечора» (Левит 15:25, 27).
Дванадцять років вона залишалася ритуально нечистою. Мені навіть важко уявити, як це.
Нечистота, від якої неможливо очиститись
Як і будь-яка інша форма ритуальної нечистоти, менструація не дозволяла жінкам входити до дворів Храму та брати участь у багатьох сферах громадського життя. Щоб повернутися в суспільство, жінка мала пройти встановлений процес очищення, який включав омивання, жертвопринесення та певний період очікування.
Але в цієї жінки кровотеча не припинялася. Тож жодні обряди не могли повернути її до повноцінного життя серед людей. Перебуваючи в стані постійної галахічної нечистоти, вона не могла ні до кого доторкнутися, не зробивши цю людину також нечистою. Це нагадує соціальне дистанціювання та ізоляцію, з якими ми зіткнулися під час світової пандемії, тільки набагато гірше. І тривало це цілих дванадцять років.
Через свою хворобу жінка не могла відвідувати Храм, долучатися до громадських заходів і взагалі бути повноцінною частиною суспільства. Витративши всі гроші на лікарів, вона залишилася майже без засобів до існування. Хвороба завдавала їй не лише фізичних страждань, а й сповнювала соромом. Як вона могла спілкуватися з людьми? Як могла поклонятися Богові? Як могла взагалі жити? Ця жінка, яка страждала на кровотечу, наочно показує, що означає бути відокремленим від Бога.
Закон не міг зцілити ані її тіло, ані душу від болісного почуття сорому. Та те, на що вона наважилася попри все, зворушує мене до глибини душі.
Мить, що змінила її життя
Вона чула про Ісуса, і коли Він проходив мимо, жінка, «підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: "Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю!" І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби» (Марка 5:27–29).
Це був відчайдушний і ризикований вчинок, що свідчив про дивовижну віру.
Замисліться, скільки сміливості потребував цей крок. Будучи ритуально нечистою, вона пробиралася крізь натовп, щоб наблизитися до Ісуса. Якби хтось упізнав її та зрозумів, що через її дотик сам став нечистим, наслідки могли б бути для жінки дуже небезпечними. І вона зважилася доторкнутися до одягу шанованого рабина, навколо якого зібрався величезний натовп.
Це був відчайдушний ризик, за яким стояла надзвичайна віра. І, зізнаюся, мене особливо вражає те, що жінка змогла зберегти таку віру, попри довгі роки відлучення від спільного поклоніння та громадського життя.
Але важливо й те, до якої саме частини одягу вона доторкнулася. Грецьке слово, вжите в цьому уривку, а також у паралельних розповідях Матвія та Луки, може означати просто верхній одяг. Проте Лука, як і Марк в наступному розділі свого Євангелія, уточнює, що йдеться про край одежі. Вони використовують грецьке слово краспедон, що означає «китиці».
Це дозволяє припустити, що жінка торкнулася не просто подолу плаща, а цицит — ритуальних китиць на одязі Ісуса. Повеління носити такі китиці міститься в 15-му розділі книги Числа «для того, щоб дивлячись на них ви згадували всі Господні заповіді й виконували їх» (вірш 39).
Жінка, яку вважали нечистою, торкнулася символу того самого Закону, що оголошував її нечистою.
Заразлива святість
Згідно Закону, дотик цієї жінки мав зробити Ісуса «нечистим». Проте замість поширення нечистоти жінка зцілилася. Це разюче «зараження святістю» замість зараження нечистотою свідчить про щось цілковито нове, могутнє й здатне докорінно змінювати життя.
Утім, про це Бог уже говорив через пророка Єзекіїля.
У 36-му розділі, 17-му вірші Господь звертається до пророка: «Сину людський! Коли Ізраїлів рід мешкав у своїй землі, він її опоганив своїми звичками та своїми вчинками. Якою буває нечистота жінки в період її місячних, такими були їхні вчинки переді Мною».
Та вже за кілька віршів Бог Сам пропонує шлях до очищення.
«Я дам вам нове серце і нового духа вкладу в вас, — і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне».
«І окроплю вас чистою водою, — ви звільнитесь від усіх ваших нечистот, — від усіх ваших ідолів Я вас очищу. Я дам вам нове серце і нового духа вкладу в вас, — і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне. Я дам вам Мого Духа, й зроблю так, що ви будете жити за Моїми Заповідями та дотримуватись Моїх Законів, виконуючи їх. Ви будете мешкати в краю, який Я дав вашим батькам, і будете Моїм народом, а Я буду вашим Богом. Я звільню вас від усіх ваших нечистот» (Єзекіїля 36:25–29).
Ці вірші з книги Єзекіїля описують очищення, яке здійснюється не за допомогою нашого власного ритуального обмивання, а через безпосередню дію Божої сили. Жінка, що страждала на кровотечу, на власні очі побачила втілення в реальність слів пророка Єзекіїля.
До чого веде Закон
Гадаю, тепер ви розумієте, чому історія цієї жінки так глибоко мене зворушує. Слова книги Левит прирікали її на самотність, а слова пророка Єзекіїля відкрили їй шлях до викуплення. Вона пізнала страждання, відчуження і, зрештою, визволення.
Коли Ісус зрозумів, що сталося, Він не дозволив їй непомітно зникнути в натовпі. Він зупинився і звернувся до присутніх: «Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: "Хто доторкнувся до Мого одягу?" […] А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду. Він же промовив до неї: "Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги"» (Марка 5:30, 33–34).
Сором цієї жінки був публічним. Але так само публічним стало й її зцілення. Та, хто стільки років жила в ізоляції, тепер стояла посеред натовпу і говорила з Ісусом лицем до лиця. Перед усіма людьми, які тіснили їх з усіх боків, Він засвідчив її очищення. Він назвав її донькою. Він не просто зцілив її від хвороби. Він відновив її зв’язок із суспільством і саме її добре ім'я.
Сьогодні, читаючи Закон, я мимоволі замислююся над тим, яке значення він має для нас у наш час. Я вдячна за те, що він виділив нас як особливий народ, відокремлений для Бога. Для мене велика честь мати змогу читати його й сьогодні. Та понад усе я вдячна за те, що Закон допомагає нам побачити, де закінчуються наші сили та починається сила Бога.
Книга Левит навчила нас розрізняти чисте й нечисте, святе й несвяте. Пророк Єзекіїль навчив нас очікувати дня, коли Сам Бог зробить нас чистими та святими. Нам залишається лише простягнути до Нього руки, нехай навіть нечисті, але розкриті та сповнені віри.


