День спокути та надія євангелія
Я досі пам'ятаю, як вулиці Ізраїлю поринали в майже зловісну тишу в Йом Кіпур. Світлофори продовжували працювати, але жодної машини. Метушня повсякденного життя завмирала, і в повітрі ніби висіло почуття урочистого очікування. Усередині синагог молитви читалися мало не пошепки. Навіть будучи дитиною, я відчував усю серйозність цього дня, коли життя кожної людини зважувалося перед Богом.
Йом Кіпур — це живе нагадування про серйозність гріха, необхідність спокути та надію, яка приходить через Месію.
І хоча шлунки, що постилися, урчали, думки були зайняті не голодом, а наполегливим закликом до роздумів, покаяння і пошуку примирення з Господом.
Тепер, будучи євреєм, який вірує в Ісуса, я розумію, що Йом Кіпур — це більше, ніж традиція єврейської культури. Це живе нагадування про серйозність гріха, необхідність спокути та надію, яка приходить через Месію. Для віруючих з інших народів це свято відкриває глибини Божої справедливості та милосердя, а також нагадує про неминучу реальність того, що всі ми колись постанемо перед Ним.
Біблійна основа
Йом Кіпур, День Спокути, вперше був встановлений у книзі Левит: «І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом» (Левит 16:29–30).
Бог наказав народові Ізраїлю розмірковувати про свої гріхи та шукати очищення через ритуали, що виконував первосвященик. Спочатку він очищувався сам, потім приносив жертви: одну за свою сім'ю, другу за народ. Йом Кіпур був єдиним днем року, коли первосвященик входив за завісу у Святе Святих, де перебувала присутність Божа, і окроплював кров'ю жертви кришку Ковчега Завіту. Традиція говорить, що до його щиколотки прив'язували мотузку з дзвіночками. Якби Бог не прийняв жертви, первосвященик міг упасти мертвим у Його присутності. Відповідно, якби дзвіночки перестали дзвонити, то інші священники мали тоді витягнути його звідти за мотузку.
У Йом Кіпур до первосвященика приводили двох козлів. Один приносився в жертву, і саме його кров первосвященик вносив у Святе Святих для здійснення спокути перед Богом. Інший, козел відпущення, виганявся у пустелю, символізуючи повне видалення гріхів Ізраїлю. Разом ці козли наочно показували як ціну гріха, яку можна було сплатити лише кров'ю, так і милість Божу, яка позбавляла Його народ від гріха.
У Йом Кіпур народу було заповідано демонструвати смирення і помірність. Піст, жодної праці та відмова від повсякденних зручностей були центральними елементами. Це підкреслювало, що викуплення досягається не людськими зусиллями, а дарується Богом. Віруючі в Єшуа (Ісуса) бачать у цьому передвістя євангелія: спасіння можливе лише через Месію, а не через наші власні справи.
Дотримання у наш час
Найбільш традиційні елементи дотримання Йом Кіпуру — це піст і молитва. Синагогальна літургія займає більшу частину дня: «Кол нідре» (звільнення від необдуманих обітниць), «Відуй» і «Ашамну» (общинне сповідання гріхів і покаянна молитва), читання Книги Йони (з особливим акцентом на покаянні та божественній милості) та «Неіла» (молитва «закриття небесних воріт» перед заходом сонця, що супроводжується заключним трубленням у шофар). Ці обряди покликані плекати в людині смирення та усвідомлення своєї залежності від Бога. Багато євреїв одягаються в біле, символізуючи Божу обіцянку: «Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг» (Ісая 1:18).
Хоча сучасний юдаїзм більше не визнає потреби у жертовному спокутуванні, стверджуючи, що прощення приходить лише через молитву і каяття, деякі представники ультраортодоксальної спільноти все одно проводять каппарот (жертвоприношення). Цей ритуал полягає у тому, що живу курку обертають над головою, промовляючи при цьому молитву, щоб вона взяла на себе гріхи людини. Після цього птаха забивають, а його м'ясо віддають на благодійність. Ця церемонія є відлунням біблійних жертвоприношень за гріхи.
Однак важливо відзначити, що не всі євреї однакові. Світські ізраїльтяни можуть носити біле або поститися, а можуть не робити нічого з цього. У Тель-Авіві місцеві діти започаткували власну традицію й із задоволенням катаються порожніми дорогами на велосипедах і скейтбордах. Без автомобілів навіть шосе стає ігровим майданчиком.
Незалежно від способу його дотримання, Йом Кіпур — це встановлене Богом свято, основною темою якого є примирення — як із нашим Творцем, так і з іншими людьми. Сам Ісус навчає, що невирішені конфлікти між людьми перешкоджають здобуттю прощення від Бога (див. Матвія 5:23–24; Матвія 6:12).
Виконання в Месії
Новий Завіт показує, що ритуали Йом Кіпура вказують на Ісуса. У Посланні до Євреїв пояснюється: «Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення» (Євреїв 9:11-12).
Розрив храмової завіси в момент Його смерті (Матвія 27:51) означав усунення перешкоди між Богом і людством. Месія Єшуа, ставши одночасно первосвящеником і жертвою, пропонує кожній людині вічне викуплення. Йом Кіпур, таким чином, з самого початку був провісником того, що одного дня виконав Месія як наш первосвященик і наше жертовне ягня.
Крім особистої спокути, Йом Кіпур також віщує останній суд, коли всі, хто коли-небудь жили, постануть перед Богом. Символічне закриття небесних воріт відображає універсальну реальність божественної справедливості: «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе» (2 Коринтян 5:10).
Книга Об’явлення підтверджує цю істину: «І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги… І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Об'явлення 20:11-12).
Для віруючих це джерело надії. Ми не покладаємося на свою власну праведність, але впевнені у спокутній жертві Єшуа.
Як відзначати цей святий день
Цього року Йом Кіпур починається із заходом сонця двадцятого вересня та триватиме 24 години (до заходу сонця двадцять першого вересня). Це свято Господнє надає християнам можливість взяти участь у встановленій Богом події, зосередженій навколо смирення, молитви та любові. Є багато способів змістовно відзначити Йом Кіпур. Можна клопотати за єврейський народ, молячись за милість до нього, захист і духовне пробудження. Можна шукати прощення та миру в особистих стосунках: наприклад, зробити спробу примиритися родичем, з яким ви вже давно не спілкуєтеся. Проявіть увагу до своїх друзів та сусідів-євреїв, покажіть, що ви шануєте цей день, але не будьте нав'язливими.
Це свято Господнє надає християнам можливість взяти участь у встановленій Богом події, зосередженій навколо смирення, молитви та любові.
Найголовніше, постарайтеся знайти можливість завести зі своїм єврейським другом чи сусідом ненав'язливу євангелізаційну бесіду. Можна розпочати із загальних питань на тему свята, наприклад: «Що для вас означає Йом Кіпур? Як ви відзначаєте цей день?» Або можна запитати щось конкретніше, наприклад: «Якщо немає Храму та системи жертвоприношень, як ви викупаєте гріхи?» або «А ви знаєте, що завіса в Храмі розірвалася надвоє в день смерті Ісуса? Як ви думаєте, що це означає?» Приділіть час, щоб по-справжньому вислухати і зрозуміти, яка позиція у даної людини і що цей день дійсно означає для неї, і, якщо ви побачите, що двері її серця відкриті до подібної розмови, поділіться надією, яку ви знайшли в Месії Єшуа.
День, що вказує на вічність
Йом Кіпур — це день благоговіння, смирення та роздумів. Для більшості євреїв він залишається священним днем посту, молитви та покаяння. Однак месіанські євреї та християни-неєвреї вбачають у Йом Кіпурі щось глибше: спокута досягається не людськими зусиллями, а забезпечується жертвою Месії. Цей день не тільки передвіщує Божий суд наприкінці часів і закликає до роздумів, але й вказує на головну надію — примирення через Ісуса.
Месіанські євреї та християни-неєвреї вбачають у Йом Кіпурі щось глибше: спокута досягається не людськими зусиллями, а забезпечується жертвою Месії.
Хоча Йом Кіпур це традиційно день посту, що може бути кращим, ніж завершити це встановлене Богом свято урочистим застіллям? Приготувати смачну вечерю і запросити своїх голодних після посту єврейських друзів розділити з вами трапезу за одним столом — чудовий спосіб разом подякувати Богові за милість і спокуту у новому році. А за теплою бесідою може відкритися можливість посіяти насіння істини про жертву Господа, завдяки якій ми маємо вічне викуплення.
