Якби вам довелося прогулятися Єрусалимом під час Сукоту, ви неодмінно помітили б, як змінилося місто. Балкони, подвір’я та тротуари заповнені імпровізованими хатинками, накритими гілками та пальмовим листям. Це — кущі (курені), хисткі намети з відкритим дахом, де сім'ї їдять, співають, а іноді навіть сплять упродовж семи днів. Уночі крізь листяний покрив можна побачити зорі. Радість, яку приносить це семиденне свято, відчутна майже фізично, проте і його крихкість очевидна. Кожна сукка (куща) нагадує про сорокарічне мандрування ізраїльтян пустелею та про Божу присутність серед них. Щороку євреї залишають безпеку своїх домівок і згадують, що наш справжній притулок — це не кам'яні стіни та бетонні перекриття, а той самий Бог, який годував нас манною, одягав у одяг, який не зношувався, і йшов попереду нас у стовпі хмарному та стовпі вогняному. Не дивно, що єврейська традиція називає це свято Зман Сімхатейну (час нашої радості).
Щороку євреї залишають безпеку своїх домівок і згадують, що наш справжній притулок — це не кам'яні стіни та бетонні перекриття, а той самий Бог, який годував нас манною, одягав у одяг, який не зношувався, і йшов попереду нас у стовпі хмарному та стовпі вогняному.
Біблійна основа
Після серйозних роздумів у Йом Кіпур минулого тижня єврейський народ тепер радіє і прославляє Бога за Його забезпечення, присутність та захист. Сукот, який цього року розпочався із заходом сонця 25 вересня й завершиться із заходом сонця 2 жовтня, найбільш відомий під назвою Свято кущів або Свято куренів.
У Писанні Бог встановлює це свято як свято збирання врожаю та нагадування про те, як Він піклувався про ізраїльтян у пустелі:
«У куренях живіть сім днів; кожний, хто народжений в Ізраїлі, має жити в куренях, щоб знали роди ваші, що в куренях поселив Я синів Ізраїля, коли вивів їх із землі єгипетської. Я Господь, Бог ваш» (Левит 23:42–43).
Це також одне з трьох паломницьких свят, єдине в осінньому циклі, коли Господь наказав Своєму народові приходити та поклонятися в Єрусалимі:
«Тричі на рік нехай з’являється вся твоя чоловіча стать перед Всемогутнім Господом» (Вихід 23:14–17).
Більшість єврейських свят тісно пов’язані із землеробським циклом Ізраїлю. Сукот настає наприкінці сезону жнив — саме тоді, коли перші зимові дощі приходять на нашу землю. Іноді званий Святом збирання плодів, він призначений одночасно бути подякою за дари землі та живою притчею про нашу залежність від Господа.
Він призначений одночасно бути подякою за дари землі та живою притчею про нашу залежність від Господа.
Сукот за часів Ісуса
У першому столітті два особливі храмові обряди робили цей період особливо значущим. Першим було Освітлення Храму. Гігантські золоті світильники, кожен із чотирма золотими чашами для олії, освітлювали Єрусалим, і світло їх було видно з будь-якої точки міста. Це видовище нагадувало про славу шехіни та вогняний стовп, який вів Ізраїль у пустелі. Саме в цьому контексті Ісус проголосив:
«Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя» (Івана 8:12).
За церемонією світла йшла церемонія черпання води. Щодня священники набирали воду із Сілоамської купелі, а народ у цей час промовляв слова з Ісаї 12:3: «Тоді з радістю будете черпати воду з джерел спасіння». У кульмінаційний останній день свята Ісус встав і закликав:
«Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є. Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть» (Івана 7:37–38).
Іван пояснює, що Ісус говорив про Духа, Який згодом мав бути вилитий на всіх віруючих (7:39).
Цими двома проголошеннями Ісус ототожнив Себе із самими символами Сукоту: зі світлом і водою. Те, що вказувало на Боже забезпечення в пустелі, тепер знайшло своє здійснення в Ньому.
Оскільки в наш час Храму більше не існує, основним способом святкувати Сукот для більшості людей є будівництво сукки. Проте значення свята не було втрачено з часом, оскільки воно відображається в самих вказівках щодо її будівництва. Згідно з рабинами, крізь дах сукки має бути видно світло зірок, але при цьому вдень він повинен забезпечувати достатню тінь. Такий дах проникний для дощу, проте спати в сукці під час зливи не пригоже — так ми вшановуємо турботу Господа про наш комфорт. Сукку не можна будувати під деревом, оскільки дерево саме по собі служить укриттям, що позбавило б її справжнього призначення. Не сумніваюся, що цілі томи Талмуда присвячені тонкощам будівництва суки, але суть зводиться до наступного: ми маємо усвідомити свою цілковиту залежність від Господа й радіти Його незмінному захисту та турботі.
Месіанська надія Сукоту
Сукот спрямований не лише у минуле, а й у майбутнє. Захарія пророкує день, коли всі народи приєднаються до Ізраїлю у святкуванні цього торжества:
«Затим уся решта із усіх народів, що приходили супроти Єрусалиму, буде приходити щороку для поклоніння Цареві, Господові Саваотові, і для святкування празника куренів» (Захарія 14:16).
Це есхатологічне видіння означає прийдешнє царювання Божого Месії над усією землею. Книга Об’явлення повторює цей образ, проголошуючи, що Бог знову «поселиться» (поставить Свою скинію) серед людства:
«І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: "Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними — їхній Бог"» (Об’явлення 21:3).
Але сьогодні ми живемо в цьому проміжному стані, перебуваючи між Божим чудесним забезпеченням у минулому, і тим, на що ми очікуємо в майбутньому. Царство Боже вже тут, але ще не в повноті. Ми знаємо, що Бог бере участь у нашому житті сьогодні так само, як брав участь у минулому і братиме участь у майбутньому. А поки ми перебуваємо в цьому проміжному стані, святкування Сукоту спонукає нас залишити звичний комфорт і — хай навіть ненадовго — оселитися в хисткому курені. Роблячи це, ми згадуємо, що Месія прийшов зробити те саме:
«І Слово стало тілом, і перебувало між нами» (Івана 1:14).
Для християн сьогодні Сукот несе в собі щонайменше три основні уроки:
Залежність від Божого забезпечення. Наше життя так само хистке й незахищене від стихій, як похідні намети Ізраїлю. Сукот нагадує нам: «Якщо Господь не будує дому, даремно над ним трудяться будівничі» (Псалом 127:1).
Радість у Божій присутності. Справжня радість походить не від рясного врожаю, а від Самого Бога. Ісус обіцяє нам Світло життя та Живу воду — джерела, які підтримують нас навіть у «пустелі» життєвих випробувань.
Заклик до гостинності. Сукка відкрита для гостей, символізуючи щедрість і гостинність. У єврейській традиції це називається ушпізін, і запрошувати різних гостей приєднатися до вашої святкової трапези в кожен із вечорів свята вважається міцвою (заповіддю чи доброю справою). Для християн це відображення євангельського заклику виявляти гостинність — особливо до знедолених і недосягнутих доброю звісткою (зокрема до ваших сусідів-євреїв) — являючи на ділі любов Месії.
Як християни можуть святкувати це свято та використовувати його для свідчення
Хоча суть цього свята, сповненого надії, залишається незмінною, останніми роками Ізраїль опинився в епіцентрі глобальної напруженості. У цю третю річницю терористичної атаки 7 жовтня, яка трапилася саме під час Сукота, багато євреїв борються з напливаючим почуттям безнадійності. Проте ця трагедія не повинна стати приводом для сумнівів або відмови від таких свят, як Сукот; навпаки, вона лише посилює нашу потребу в них і в надії, яку вони несуть.
Протягом кількох останніх років ми спостерігаємо зростання відкритості серед ізраїльтян до євангелія, сотні людей просять нас надіслати їм Новий Завіт на івриті і починають замислюватися, чи не є Єшуа (Ісус) справжнім Месією. З настанням Сукоту ми знову згадуємо, що Бог ніколи не залишав Свій народ; Він обіцяє поселитися серед нас і принести вічний мир — навіть якщо здається, що все втрачено.
З настанням Сукоту ми знову згадуємо, що Бог ніколи не залишав Свій народ; Він обіцяє поселитися серед нас і принести вічний мир — навіть якщо здається, що все втрачено.
Можливо, цього року знайомство зі святами єврейського народу запалить у вас почуття солідарності, яке збережеться і після завершення святкового періоду. Подумайте: як би ви могли відсвяткувати це встановлене Богом свято? Можливо, вас захопить ідея спробувати побудувати простеньку сукку разом зі своєю сім'єю або домашньою групою, влаштувати трапезу просто неба, поміркувати над такими місцями Писання, як Левит 23, Івана 7–9 або Об’явлення 21, — або просто скористатися цим святом як нагодою згадати про Боже піклування та забезпечення у власному житті.
А як щодо того, щоб згадати історію мандрівки ізраїльтян пустелею зі своїми дітьми і поміркувати про неї на більш глибокому рівні? Візьміть великі картонні коробки або зробіть зі стільців, диванних подушок і ковдр «халабуду», як багато хто з нас робив у дитинстві, але цього разу поясніть дітям, що це — маленька подоба сукки: хисткого тимчасового житла, що нагадує нам про те, що Бог дбає про нас, навіть коли нам здається, що наше життя — одна суцільна невизначеність. Допоможіть дітям прикрасити імпровізовану сукку гірляндами, малюнками або зеленими гілками і запропонуйте їм запросити до неї гостей — навчаючи дітей гостинності та радості ділитися Божими благословеннями. Нехай вони побачать, як такий простий притулок може стати особливим простором. А можна навіть попросити своїх сусідів-євреїв допомогти збудувати справжню єврейську сукку у вас на подвір’ї!
Сукот також є чудовою нагодою запросити друзів-євреїв на трапезу, вшановуючи дух гостинності, який втілює це свято. За столом, швидше за все, вийде зав'язати розмову про його суть: «За що ви вдячні Богові?», «Як Господь підтримував вас протягом минулого року?» або «Як ви думаєте, чи перебуває Бог серед нас і сьогодні?» Святкуючи, свідчіть про Месію, в якому здійснюється істинний сенс Сукота. Адже саме Він дає нам воду живу, що вгамовує спрагу, і світло, що освітлює наш шлях; і одного дня Він буде жити з нами вічно.
Божа присутність не обмежена одним тижнем на рік чи хисткою халабудою на балконі в Єрусалимі. Це жива реальність для всіх, хто покладається на Нього.
Розмірковуючи про Сукот, пам'ятаймо, що Божа присутність не обмежена одним тижнем на рік чи хисткою халабудою на балконі в Єрусалимі. Це жива реальність для всіх, хто покладається на Нього. Той самий Бог, який вів Ізраїль у пустелі, який прийшов жити серед нас в Ісусі та який обіцяє назавжди оселитися серед нас, і сьогодні закликає нас радіти в Ньому. Увійти до скинії — навіть якщо лише духовно — означає визнати, що наша безпека ґрунтується не на тому, що ми будуємо самі, а на Тому, хто вже прийшов стати нашим притулком. І доки ми очікуємо дня, коли всі народи потечуть до Єрусалима поклонитися Цареві, ми, віруючі, покликані вже сьогодні жити як знамення цієї надії.
