На момент написання цієї статті українці продовжують боротися за виживання, щодня стикаючись із руйнуваннями та горем втрати. Війна спустошує країну вже понад чотири роки, і кінця їй не видно. Проте наші команди у Києві та Одесі продовжують вірно нести Євангеліє, незважаючи на сирени повітряної тривоги, відключення електроенергії та руйнівні атаки ворога. Навіть у ці темні дні світло Боже продовжує сяяти через Його народ, приносячи багатьом людям надію, втіху та добру звістку.
Цього року Україна пережила найсуворішу зиму з початку війни. Масовані бомбардування, удари безпілотників та ракетні обстріли по всій країні. Більшість бомбардувань була спрямована на критичну інфраструктуру: електропостачання, опалення, системи подачі води та газу — внаслідок чого багато будинків тижнями залишалися без базово необхідних комунальних послуг: не лише без електрики, а й навіть без води та опалення.
У січні та лютому спостерігалися надзвичайно низькі температури та сувора погода. Багатоденний крижаний дощ покривав усі дороги, будівлі та лінії електропередач товстим шаром льоду, роблячи будь-яке пересування вулицями вкрай небезпечним. Зледеніння та майже безперервні повітряні атаки призвели до того, що великі міста, такі як Київ та Одеса, перебували у стані майже постійного блекауту, відключення електроенергії часто доходили до 22 годин на добу. Какофонія сирен та вибухів подекуди не змовкала весь день і всю ніч, позбавляючи сну. До того ж, майже всі співробітники та їхні сім'ї в якийсь момент зими перехворіли на тяжкі респіраторні інфекції.
Навіть посеред атак та безсонних ночей наші співробітники продовжують нести Євангеліє.
Попри все наші місіонери залишаються стійкими та відданими своїй справі служителями. Наші співробітники в Україні стабільно проводять понад 100 місіонерських взаємодій з людьми на тиждень, як от індивідуальних бесід, відвідувань вдома, занять з вивчення Біблії та практичну підтримку нужденних. Навіть посеред атак та безсонних ночей, в обстановці постійної небезпеки та невизначеності, наші співробітники продовжують нести Євангеліє. За минулий рік вони провели понад 7000 євангелізаційних бесід із євреями, і семеро людей прийняли хрещення (шість євреїв та один неєврей). Слава Богу!
Багато наших контактів в Україні — це літні євреї, які живуть у бідності та самотності. Регулярні відвідування та святкові збори часто стають порятунком для цієї соціально ізольованої групи населення. Навіть у грудневу негоду, після одного з найсильніших ударів по енергетичній інфраструктурі, на два святкові ханукальні служіння зібралося понад двісті людей — у темній, холодній залі, освітленій тільки ханукальними свічками та кількома акумуляторними лампами. Різдвяні благодійні служіння відвідали 260 осіб, багато з яких молилися молитвою покаяння і прийняли Ісуса. Ще 250 людей відвідали благодійні євангелізаційні заходи в січні; і протягом усіх наступних тижнів цієї важкої зими наші співробітники відвідували нужденні сім'ї, надаючи їм продовольчу допомогу та вселяючи надію Євангелія.
Ми також служимо єврейським сім'ям з дітьми, яким теж доводиться дуже нелегко у воєнний час. Наші дитячі програми, приурочені до Хануки, Різдва та Пуріму, подарували свято більш ніж 100 дітям та їхнім батькам, створюючи простір для психологічного відпочинку, наповнений іграми та сміхом, та благословивши їх хорошими подарунками, щедро наданими нашими партнерськими організаціями.
Наш керівник київського відділення Анатолій Емма та керівник одеського відділення Леонід Вассерман також служать капеланами в армії. Вони продовжують служити у прифронтових районах, відвідуючи громади біженців та військові частини. Слава Богу за те, що Він захищає їх у кожній поїздці та використовує ці візити для посіву послання надії.
Один молодий військовий-єврей на ім’я Юрій* нещодавно приєднався до підрозділу, де Леонід служить капеланом, і незабаром після цього дізнався, що у його дружини діагностували рак 3-ї стадії. Зрозуміло, ця новина приголомшила його. В них троє дітей, і тепер він збирає документи для демобілізації, щоб повернутися до сім'ї і піклуватися про них. Горе, що обрушилося на його родину, відкрило серце Юрія до роздумів і розмов на духовні теми.
Юрій розповів про кілька випадків, коли Бог зберіг йому життя.
Під час бесіди з Леонідом він розповів про кілька випадків, коли був на волосок від загибелі, та визнав, що це Бог захистив його й зберіг йому життя. Леонід повів Юрія в молитві покаяння і примирення з Богом через Ісуса, а потім вони разом молилися про зцілення дружини Юрія і про Божу милість до їхньої сім'ї. Будь ласка, підтримайте і ви цю сім'ю молитвами!
Подібно до Юрія, війна спонукала багатьох світських євреїв задуматися про Бога, а також зацікавитися своїм єврейським корінням і духовною спадщиною нашого народу. Місіонерка Вікторія Негримовська нещодавно познайомилася з Моною*, жінкою, яка мала питання про єврейські свята та їх духовне значення. Потім розмова перейшла до покаяння та Божого спасіння. Мона була глибоко зворушена і здивована, дізнавшись, що Ісус був розіп'ятий не з вини євреїв, а тому, що добровільно прийняв смерть за гріхи всього людства.
«Я ніколи раніше про це не чула», — тихо сказала вона.
Її серце було відкритим. Вікторія допомогла їй помолитися молитвою покаяння та прийняття Ісуса як Месії. Слава Богу за те, що Він відкрився Моні!
Будь ласка, моліться за всіх, кому ми служимо в Україні. Моліться за духовне зростання Мони і Юрія, а також за зцілення дружини Юрія. Моліться за ситуацію, що склалася в Україні, та за мир і зцілення для її народу. Продовжуйте молитися про забезпечення та захист наших служителів в Україні та про зміцнення їхнього морального духу. І насамперед моліться, щоб світло Євангелія поширювалося в Україні, незважаючи на непроглядну темряву та труднощі.
