Про Йом-Кіпур ми читаємо: «Десятого дня цього ж сьомого місяця — день викуплення. У вас будуть святі збори. Ви будете смиряти ваші душі та приносити Господу вогняні жертви. Не виконуйте цього дня жодної роботи, тому що це день спокути, аби звершувати за вас викуплення перед Господом, вашим Богом» (Левит 23:27,28).
Дню спокути передують Десять днів трепету, під час яких євреї з благоговінням і страхом дякують Господу за прожитий рік. Усі прагнуть бути вписаними до Книги життя на наступний рік, тому протягом цих десяти днів у смиренні шукають чистоти й святості. «Будьте святими, бо Я, Господь, ваш Бог, — святий» (Левит 19:2) — така вимога Всевишнього. У ці дні із покоління в покоління євреї повторюють: «Осе шалом бімромав — Ху яасе шалом алейну», що означає: «Той, хто створив мир в небесах, — Він створить мир і між нами».
Євреї вірять, що в день самого свята наші гріхи, скоєні за минулий рік, покриваються, ховаються від Божого погляду! Як саме? Дуже просто: тфіла, цом, тшува, цдака, тобто через молитви, піст, покаяння та добрі справи. Саме тому часто вважається, що для отримання прощення непогано мати об'ємний гаманець, щоб мати можливість сказати: «Це моя заміна, це моє викуплення. Ці гроші стануть пожертвою, а я рухатимуся далі, у добре, довге й мирне життя».
Проте в Біблії сказано: «Адже душа тіла в крові, тому Я дав її вам, аби на жертовнику звершувати викуплення за ваші душі. Бо така кров є викупленням за душу» (Левит 17:11). Сам Господь призначив кров для спокутування гріхів і ніколи цього не скасовував.
Щоправда, євреї дотримуються власного тлумачення: як жертву, необхідну для пролиття крові, використовують півня. Глава сім’ї обертає його над головою й говорить: «Це моя заміна, моя замісна жертва, моє викуплення; цей півень помре за мене, а я здобуду довге, приємне й мирне життя».
Але ж жертву можна було приносити лише в єрусалимському Храмі, як заповідав Мойсей: «На місце, яке Господь, ваш Бог, обере, щоб там у ньому перебувало Його Ім’я, — туди ви приноситимете все, що я вам заповідаю» (Повторення 12:11) та « Остерігайся, — щоб ти не приносив своїх всепалень на будь-якому місці, яке побачиш; тільки на тому місці, яке Господь, твій Бог, обере» (Повторення 12:13-14).
Однак Храму зараз немає. Що ж робити?
Тепер про жертву. Усім відомий вислів «козел відпущення» (або у більш розмовному варіанті «цап-відбувайло»). Він пов’язаний саме з цим днем, з Йом-Кіпуром. У минулому перед первосвящеником ставили двох козлів і кидали жереб; один із козлів, на якого випадав жереб, ставав жертвою за гріхи всього народу. Священик входив до Святого Святих із кров’ю жертви за себе та з кров’ю козла-жертви за гріхи народу. Повернення первосвященика живим з-за завіси Святого Святих була знаком прийняття Богом жертви та прощення гріхів.
Потім первосвященик покладав руки на другого козла й молився над ним, і цього козла відводили в пустелю. Відпущений козел ніс на собі гріхи всього народу. Про це йдеться в 16-му розділі книги Левит.
Але якщо зараз немає ані Храму, ані жертвопринесень, як можна отримати покриття й прощення гріхів? Адже заповідь про День спокутної жертви — Йом-Кіпур — є вічною…
На це Сам Всевишній відповідає: «Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам'ятає!» (Ісаї 43:25).
Подібно до Первосвященика, Єшуа (Ісус) з’явився за всіх нас перед Богом «і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення» (Євреїв 9:12).
Подібно до жертви, Він пролив Свою кров за нас. Подібно до козла відпущення, Його вивели за табір; Він — Той, на Кого були покладені гріхи людей усього світу.
Єшуа воскрес! Наш Первосвященик повернувся живим із Божої присутності, зі Святого Святих.
Отже, Він виконав Закон.
Отже, Він виконав Йом-Кіпур за нас!
