Ми, євреї, — щасливі люди: у нас відразу кілька Нових років щороку! По-перше, Песах — старий єврейський Новий рік. По-друге, Рош га-Шана. По-третє, звичайний Новий рік, який відзначають 1 січня і який люблять світські євреї в усьому світі. І, по-четверте, старий Новий рік, який святкують тільки євреї, що виросли в СРСР. Не життя, а суцільне свято, суцільний НОВИЙ РІК!
Ну, жарти жартами, а поговорити я хочу лише про один з цих «нових років» — про Рош га-Шана. Дослівний переклад цієї назви — «голова (або початок) року». За єврейською традицією роки прийнято рахувати від створення світу, і саме Рош га-Шана вважається його річницею. Отже з неї й починається кожен новий рік за єврейським календарем, і вона ж відкриває низку єврейських осінніх свят.
Це свято не було вигадане народом або нашими мудрецями. Це свято — постанова Самого Бога. Спочатку воно мало назву, яка особисто мені подобається більше. Воно називалося «Свято сурм», або «Дні сурмового звуку». Недарма один з елементів цього свята — шофар (баранячий ріг), але про це пізніше.
Рош га-Шана — це не просто свято мого народу, а одне з Господніх свят. У Книзі Левит сказано:
«Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої… Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, пам'ять сурмлення, святі збори. Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну жертву для Господа» (Левит 23:2, 24-25).
Кожен, хто вірить у Господа, має можливість доторкнутися до того, що Бог дарував Ізраїлю, незалежно від національності. Не забуваймо, що Господні свята дано ВСІМ (через Ізраїль) і що вони є БОЖИМИ.
Але чому Свято сурм вже не називається «Святом сурм»? Чому всі чують назву «Рош га-Шана»? Актуальність назви «Свято сурм» втратилася ще під час Вавилонського полону за 500 років до н.е. Перебуваючи в полоні, євреї перенесли свій Новий рік з місяця нісан (зазвичай квітень за григоріанським календарем), тобто з Песаха, на місяць тішрей (зазвичай вересень за григоріанським календарем).
Свято сурм скликає народ на священне зібрання, закликає до очищення душі, і за традицією це свято називають «високим святом покаяння». В історії нашого народу склалося так, що в ці дні ми особливо каємося перед Богом. Згодом були навіть придумані мідраші, які говорять про те, що в ці дні Господь відкриває Свої книги, і одна з них — Книга життя, і що Господь вписує туди долю і шлях людини: смерть чи життя, спокій чи поневіряння, бідність чи багатство, благословення чи прокляття… Єврейські мудреці завжди вчили, що Свято сурм (Рош га-Шана) — це дні особливого спілкування між людиною і Богом.
У чому ж полягає суть свята?
Головне — це підготовка та покаяння. Вже за місяць до Нового року багато євреїв починають говорити про важливість покаяння та переосмислення своїх життєвих мотивів і вчинків, ретельно готуючись таким чином до урочистості святих зборів. Напередодні Рош га-Шана ми, месіанські євреї, так само багато часу приділяємо очищенню себе зсередини, переосмисленню та покаянню.
Сьогодні, на жаль, слово «покаяння» для багатьох невіруючих і навіть віруючих втратило силу та сенс. Невіруючі люди часто заявляють: «Це Бог нехай кається переді мною за Свої помилки в моєму житті!» Віруючі кажуть: «Я вже прощений, навіщо мені переглядати і копатися в собі?» Але смиренна людина, зайвий раз заглянувши в себе, скаже: «Господи, прости!»
Така підготовка гарна ще й тим, що ми аналізуємо та очищаємо свої душі молитвою покаяння. Це особлива молитва, яка закликає посилити почуття покаяння. Вона називається «сліхот» і промовляється в синагогах та у багатьох месіанських громадах в останній тиждень перед святом Рош га-Шана. Вона заснована на Книзі Вихід 34:6-7, де ми благаємо Бога Його ж словами з Тори: «Ти милосердний, прости…»
Релігійні євреї дотримуються також безлічі інших ритуалів і дій у ці дні, наприклад, ташліх і міква, тобто викидання сміття з кишень та омивання. Як бачите, це дії, які знову ж таки нагадують нам про очищення та покаяння. Наївно, звичайно, вважати, що ритуал зможе змінити гріховну сутність людини, але самі дії пробуджують думку про те, що змінювати себе необхідно.
Ще один важливий аспект Свята сурм — це саме сурма або шофар, зроблений з баранячого рогу. Цей музичний інструмент має особливе значення в житті Ізраїлю. Звуки шофара нагадують нам:
- про наближення Днів трепету;
- про жертву за гріх;
- про Божу присутність у нашому житті;
- про Тору та Закон (10 заповідей);
- про покаяння (його надламаний звук говорить про каяття людини).
Пряма заповідь сурмити в шофар міститься у Псалмі 81 (вірші 3–4).
Але яке ж свято без радості? Свято сурм дійсно нагадує нам про скорботу та покаяння, але коли людина пройде всі ці високі ноти підготовки, очищення, покаяння та переосмислення, її наповнює чиста, свята радість — радість Божа! Адже чому багатьом людям так важко радіти справжньою чистою радістю? Та тому, що в їхніх серцях немає справжнього, непідробного очищення! Тільки пройшовши ці моменти підготовки — не релігійно, а щиро, з вірою і чистим серцем — до нас приходить радість присутності Бога, радість Святого Духа. «Слава та велич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його» (1 Хронік 16:27).
Підготовка, покаяння, переосмислення — усі ці моменти ведуть нас до Божої радості, а радість — це сила!
Бажаю вам у це Свято сурм справжньої підготовки, щирого покаяння, переосмислення та Божої радості!
