Що таке шалом?
Давньоєврейськепоняття миру, закладене у слові «шалом», включало цілісність, повноту, розсудливість, здоров'я, безпеку і процвітання, розуміючи наявність всього цього на постійній основі.
Шалом і мир
Мир! Мир! Мир! Ми всі за мир. Ніхто не проти. Але що це за невловимий стан, який ми називаємо миром? Адже різні люди розуміють його по-різному.
Мир — це те, що, на думку послідовників східних релігій, досягається лише за допомогою стирання індивідуальної особистості, злиття із всесвітом та втрати самосвідомості. Але насправді вони мають на увазі стан повного спокою.
Мир — це те, чого прагне літня сусідка, коли підліток із сусіднього будинку вже годину практикується у грі на своїх барабанах. Насправді вона хоче тиші.
Мир — це те, чого хоче власник невеликої крамнички, що непокоїться, чи зможе він звести кінці з кінцями. Насправді він хоче, щоб його магазин наповнився покупцями та діловитою метушнею. Для нього мир — це процвітання.
Пацієнт, який в кабінеті лікаря з тривогою очікує результатів своїх аналізів, хоче миру. Насправді, він хоче бути здоровим.
У зовсім надзвичайних випадках деякі, подібно до Гітлера, знаходять мир, вбиваючи людей — принаймні, вони відчувають потребу вбивати, щоб досягти стану свого роду миру.
Коли ми не маємо того, що, як нам здається, абсолютно необхідно мати, ми говоримо, що нам потрібен мир!
Визначення поняття 'мир'
Тому ми часто визначаємо 'мир' як умови життя, яким воно має бути. Але хто має право визначати, що має чи немає бути? Якби кожен із нас міг отримати той мир, якого він хоче, це був би нав'язаний мир. Це був би мир за рахунок чиєїсь ще мрії про те, яким має бути мир. Визначення миру не може базуватися на наших упереджених поглядах чи егоїстичних потребах. Неможливо також встановити стандарти миру на основі норм нашого неспокійного суспільства. То де ж нам шукати, якщо не у власних потребах і не в нормах суспільства? Як встановити критерії визначення поняття 'мир'?
Тлумачний словник Вебстера виділяє два основні значення цього поняття. Одне із них — 'відсутність війни'. Друге — 'свобода від занепокоєння та переживань', що часто зветься 'душевним спокоєм'.
Ми можемо простежити реалізацію цих двох тлумачень, розглянувши, як дві різні історичні культури інтерпретували поняття 'мир'. Латиною — мовою Стародавнього Риму — мир позначався словом pax (саме від нього походить сучасне англійське peace). Pax для римлян означав припинення воєнних дій між переможцем та переможеним. Цей мир завжди був тимчасовим, тому що залежав від того, на чиєму боці на той момент була сила.
Різниця між 'миром' та 'шаломом'
Рабин Роберт І. Кан з Х'юстона (штат Техас) дуже коротко і ємно описує різницю між «римським» миром та «єврейським» шаломом:
«Мир можна нав'язати; шалом — це взаємна угода.
Мир — це тимчасова домовленість; шалом — це постійно діючий договір.
Про мир можна домовитись; шалом є станом миру.
Мир можна описати за допомогою заперечення, як відсутність метушні. Шалом має на увазі присутність певного стану — наявність спокою.
Мир може бути частковим; шалом — цілісний.
Мир може досягатися поетапно; шалом же завжди має на увазі повноту».
Містичні тексти книги Зоар навчають, що Бог — це мир, Його ім'я — це мир, і все об'єднано докупи у мирі (Зоар, Лев. 10б). У постталмудичній єврейській літературі Ісаак Арама перефразував цю ідею так:
«Мир — це позитивне явище, основний засіб, за допомогою якого люди з різними темпераментами та думками можуть працювати разом заради загального блага. Перлини особистої чесноти в ізоляції виглядали б тьмяними, якби не нитка миру, яка пов'язує їх разом і тим самим посилює їхній блиск. Ось чому мир є ім'ям Бога, адже тільки Він об'єднує в Собі все творіння».
Божий шалом
Таким чином, основним критерієм шалому, істинного миру, є Бог. Визначення поняття 'мир' має починатися з аксіоми про існування Творця, який встановив для нас якийсь стандарт. Отже необхідно прийняти (принаймні для розуміння цієї статті) той спосіб, який Бог вибрав, щоб відкрити Себе людині, — через Біблію.
Шалом у Біблії
Перший приклад миру в Біблії — це стан, який існував на початку часів у Ган Едені. Є вагомі підстави вважати розповідь про створення в книзі Буття точною і достовірною, але навіть якщо ви не вірите в неї буквально, ця розповідь все ж таки показує нам приклад справжнього миру.
Адам і Єва були в мирі з Богом і всім, що Він створив. Їхні потреби були задоволені. Вони не відчували ані голоду, ані хвороб, ані болю. Їх оточувала краса, якою вони могли нескінченно милуватися та насолоджуватися. Вони не були самотніми, тому що в Адама була Єва, а в Єви був Адам, і, що важливіше, у них були близькі стосунки зі своїм Творцем. Якщо хтось колись відчував справжній стан миру, то це були Адам та Єва. Але мир існував у саду рівно доти, доки вони були слухняні волі Всевишнього. На жаль, вони ослухалися, і Божий шалом ними було втрачено.
Шалом у Старому Завіті
Але, якщо у випадку Адама та Єви ми бачимо, що мир був втрачений через непослух, то історія Авраама є прикладом зворотного:
«Тоді Бог звелів: ”Візьми твого сина, свого єдиного, якого ти любиш, Ісаака, і йди в землю Морія та принеси його там у всепалення на одній з гір, яку тобі покажу”. Вставши рано-вранці, Авраам осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг і свого сина Ісаака. Нарубав дров на всепалення і пішов до місця, на яке йому вказав Бог» (Буття 22:2-3).
Більшості людей у голові не вкладається, як взагалі можна добровільно виконати таку вказівку, не кажучи вже про те, щоб зробити це без гніву, занепокоєння чи розпачу. Але Авраам слухався Бога. Він визнав, що Бог має право вимагати життя Ісаака, якщо така Його воля. Ці довіра і впевненість у своєму Творці дозволили Аврааму набути душевного спокою, навіть коли всі його природні людські почуття, мабуть, кричали йому про інше.
Адам і Єва не змогли дотриматися найпростішого правила, встановленого для них Богом. У результаті їх вигнали з Едемського саду. Який-небудь цинік нарікатиме: «Я намагався чинити правильно. Я докладав зусиль і сподівався, але всі, кого я зустрічаю, зрештою розчаровують мене. Ви кажете, що я повинен покладатись на Бога? Це все одно, що просити мене покладатися на зубну фею! Як я можу повірити в надприродну істоту?»
Невіра у всемогутнього Бога відображена в анекдоті про дев'ятирічного хлопчика, який, повернувшись із єврейської школи, переказує мамі, чого їх сьогодні вчили:
«Ну, ребе розповідав, як Бог послав Мойсея в тил ворога, щоб врятувати ізраїльтян від єгиптян. Коли вони підійшли до Червоного моря, Мойсей наказав інженерам збудувати понтонний міст. Після того як всі перейшли мостом, вони озирнулися і побачили єгипетські танки, що стрімко їх наздоганяли. Мойсей миттєво зв'язався по рації зі штабом, щоб вони послали бомбардувальники та підірвали міст. Ось так він урятував ізраїльтян».
Здивована мама запитує: «Давиде, невже ребе саме так цю історію і розповів?»
«Не зовсім, мамо. Але якби я розповів тобі так, як він нам розповідав, ти б нізащо не повірила!»
Цей анекдот смішний, саме тому що він більш ніж правдивий. Коли щось виходить за межі нашого життєвого досвіду, ми «перекладаємо» це в ті виміри, які вважаємо зрозумілими. Небезпека такого підходу полягає в тому, що коли ми переводимо дії Бога у свої виміри, своїм обмеженим розумінням ми применшуємо те, ким Він є. Ми знижуємо можливість миру в нашому житті, тому що применшуємо Того, Хто має силу дати його нам.
Набуття миру
Мир, неминущий мир, не обмежується рамками обставин і недоліків нашого власного життя, тому що надходить не від нас. Він надходить від Бога. Ми не можемо знайти цей мир самостійно. Але Бог обіцяє всі складові шалому — цілісність, повноту, розсудливість, здоров'я та безпеку — тим, хто уповає на Нього.
Пророк Ісая писав: «Незмінного в намірах Ти зберігаєш у повному спокої, бо він надію покладає на Тебе. Надійтесь на Господа завжди, адже Господь є віковічною скелею!» (Ісаї 26:3-4). Покладатися на Бога означає прийняти Його і надати Йому Його законне місце в нашому житті. Ми також повинні прийняти посланця миру, якого Він нам дав. Ісая писав про Месію, який мав прийти:
«Тому що Дитя нам народилося, — нам дано Сина. Влада на Його плечах, і дадуть Йому ім’я: Дивовижний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Владика миру. Потужною буде влада і нескінчений мир на престолі Давида і в усьому царстві, оскільки влада буде закріплена й утверджена на правді і правосудді — відтепер і на віки вічні! Це учинить ревність Господа Саваота!» (Ісаї 9:5-6).
Мир у Бозі
Яким чином Месія мав принести мир? Ісая пояснює це в 53-му розділі:
«Але ж Він поніс на Собі наші недуги, взяв на Себе наші страждання, тоді як ми вважали, що Він покараний, побитий і принижений Богом. Він же був зранений за наші гріхи, був катований за наші провини. Завдяки перенесеному Ним стражданню, нам подаровано мир, — Його ранами ми оздоровлені!» (Ісаї 53:4-5).
Шалом
Ми говоримо, що нам потрібний мир, але чи готові ми прийняти Того, хто заплатив за нас ціну цього миру? Ми представляємо вам Ісуса — Князя миру. Приходьте, зателефонуйте або напишіть нам, щоб дізнатися про Нього більше.
