Що такого написано в 53 розділі книги Ісаї, що її вивчають, про неї сперечаються, її навіть забороняють читати у синагогах?! Давайте прочитаємо.
«Але ж Він поніс на Собі наші недуги, взяв на Себе наші страждання, тоді як ми вважали, що Він покараний, побитий і принижений Богом.
Він же був зранений за наші гріхи, був катований за наші провини. Завдяки перенесеному Ним стражданню, нам подаровано мир, — Його ранами ми оздоровлені!
Всі ми заблукали й розбрелися, як вівці, — кожний з нас пішов власною дорогою, та Господь поклав на Нього гріхи всіх нас.
Над Ним знущались, принижуючи Його, але Він не відкривав Своїх уст. Його вели, як ягня, на заколення, — Він мовчав, як вівця, перед тими, котрі її стрижуть, — так і Він не відкривав Своїх уст.
Після катувань і суду Його забрали… Хто з Його народу міг усвідомити, що Він забирається з землі живих, і що за беззаконня Мого народу Його приречено на смерть?
Йому могилу визначили зі злочинцями, але Він був похований в багатого, адже Він не вчинив жодного злочину, і Його уста не знали неправди.
На те була Господня воля, щоб завдали Йому ран і смерті. Якщо віддасть Своє життя, як викупну жертву, то Він побачить Своє потомство, — продовжаться Його дні, й Господні наміри щодо Нього будуть успішними.
Після Своїх страждань Він побачить хороші плоди, і буде задоволений. Пізнавши Мого праведного Слугу, багато людей будуть виправдані, адже їхні гріхи Він понесе на Собі.
Тому дам Йому уділ серед великих, — Він ділитиме здобич з найсильнішими за те, що віддав Себе на смерть, і був зарахований до злочинців. Отже, Він поніс на Собі гріхи багатьох і за злочинців заступатиметься».
Про кого тут написано? Багато хто скаже, що це опис страждань Месії Ісуса. Але якщо нагадати, що ці слова записані в книзі пророка Ісаї, яка є частиною Танаха (Старого Завіту), то євреї відразу змінять свою думку і скажуть, що тут йдеться про когось іншого, можливо навіть про єврейський народ в цілому.
Тоді чому ж цей уривок заборонено читати в синагогах? Невже через його очевидне християнське тлумачення? Але ж християни не ходять у синагогу! Виходить, проблема не в тому, що думають про цей уривок християни. Проблема полягає в тому, що можуть подумати про нього євреї.
Слова Ісаї були написані понад 2700 років тому, але вам буде цікаво побачити, як з часом змінювалися думки рабинів про них.
Що говорили перші рабини?
У найперших тлумаченнях цей уривок розглядався як вказівка на конкретного раба Божого — Месію, якому доведеться багато постраждати. Давні коментатори однодушно писали, що цей текст ясно говорить про Помазаника Божого, Месію. Арамейський переклад цього розділу, який приписується Рабі Йонатану бен-Уззіелю, учневі Гіллеля, що жив на початку другого століття нашої ери, починається простими і гідними словами:
«Ось, раб Мій, Месія, буде успішним, підніметься і піднесеться, і звеличиться. Як дім Ізраїлів дивився на нього через багато днів, тому що потемніло обличчя їхнє серед народів, і вигляд їхній гірше синів людських» (Таргум Йонатан на Ісая 53).
Таке ж саме тлумачення ми знаходимо і у Вавилонському Талмуді:
«Яке ім'я його (Месії)? Рабини кажуть: Його ім'я — «прокажений вчений», як написано: «Він поніс на Собі наші недуги, взяв на Себе наші страждання, тоді як ми вважали, що Він покараний, побитий і принижений Богом» (Трактат Сангедрін 98б).
Стародавні мудреці чекали на Месію як людину, яка б виконала пророцтво Ісаї. До середньовіччя цьому уривку не давалося ніяких інших пояснень. А потім з'явилося зовсім інше тлумачення. Це тлумачення популяризував єврейський коментатор Раші (Раббі Шломо Іцхакі), який жив через тисячу років після Ісуса.
Погляд на 53 главу Ісаї в середні віки
Раші запропонував думку, що раб, про якого йдеться у цьому розділі, символізує спільну долю народу Ізраїлю, а не одного Месії. Деякі рабини, наприклад Ібн Езра та Кімхі, погодилися з ним. Однак багато інших мудреців-рабинів, що жили в той же період, як от Маймонід, розуміли, що погляди Раші непослідовні, та не відмовлялися від початкових месіанських інтерпретацій цього уривка.
Їхні заперечення проти тлумачення Раші зводилися до трьох пунктів.
По-перше, вони вказували на одностайне прийняття рабинами старого тлумачення.
По-друге, вони звертали увагу на те, що текст граматично написаний в однині, наприклад, «…він був зранений за наші гріхи … його вели, як ягня, на заколення» і т.д.
По-третє, вони вказували на восьмий вірш 53 розділу. Цей вірш є досить складним для тих, хто хоче віднести весь уривок до Ізраїлю. Ось що написано в цьому вірші:
«Після катувань і суду Його забрали… Хто з Його народу міг усвідомити, що Він забирається з землі живих, і що за беззаконня Мого народу Його приречено на смерть?».
Хіба єврейський народ колись був «забраний з землі живих»? Ні! Бог обіцяв, що Ізраїль як народ ніколи не зникне.
«Так говорить Господь, Котрий встановив сонце, щоб світило вдень, а також місяць і зірки, щоб сяяли вночі; Котрий збурює море, так що Його хвилі ревуть: Господь Саваот — Його Ім’я! "Як непорушні встановлені Мною закони, — говорить Господь, — так нащадки Ізраїля не перестануть існувати як Мій народ повіки"». (Єремії 31:35, 36).
Так само не можна сказати про Ізраїль, що «за беззаконня Мого народу Його приречено на смерть», тому що «Мій народ» однозначно означає єврейський народ. Якщо ж восьмий вірш відноситься до Ізраїлю, то виходить, що Ізраїль було приречено на смерть за беззаконня Ізраїлю. Крім того, як може Ізраїль бути рабом, який «не вчинив жодного злочину, і Його уста не знали неправди» (Ісая 53:9)? Писання переповнене прикладами беззаконь синів Ізраїлю — ані зараз, ані будь-коли Ізраїль не може вважатися безгрішним.
Всі ці невідповідності турбували багатьох рабинів, і вони зовсім недвозначно висловлювали свої думки щодо поглядів Раші. Вони вважали, що інтерпретація страждаючого раба як Ізраїлю спотворює справжнє значення даного уривка.
Погляди сучасних рабинів на 53 розділ Ісаї.
На жаль, і до цього дня багато рабинів наполягають на тому, що саме Раші дав єдине правильне тлумачення слів «раб (або слуга) Господній» у наведеному вище уривку. Деякі визнають слабкість таких тверджень і вважають, що цей уривок говорить або про самого пророка Ісаю, або про іншого пророка, або про когось із царів.
Але хіба є хтось із пророків чи царів Ізраїлю, що не вчинив жодного гріха за все своє життя? Хто з них помер за гріхи свого народу? Хто з них зараз живий, і його рукою здійснюється воля Господа?
То чому ж зазначений уривок не читають у синагогах? Можливо тому, що безліч єврейських послідовників Єшуа (Ісуса) повірили в Нього після вивчення саме цього уривка? Адже тільки Йешуа здійснив це найважливіше месіанське пророцтво. І якщо це дійсно так, яке рішення після читання цього розділу приймете ви?
ІСАЯ ПЕРЕДРІК, ЩО РАБ ГОСПОДЕНЬ
- буде спотворений стражданнями (52:14; 53:2-3)
- походитиме з низів (53:2)
- дуже багато людей його не прийме (53:1,3)
- понесе наші гріхи та постраждає за нас (53:4-6,11)
- зцілить багатьох (53:4,5)
- добровільно візьме на себе наше покарання (53:6,7)
- мовчатиме під час страждань (53:7)
- помре (53:8,12)
- буде похований у багатого (53:9)
- не залишиться мертвим, але побачить Своє потомство, дні Його продовжаться, і Він буде звеличений (53:10,11)
700 РОКІВ ПОТОМУ ЄШУА
- був побитий, обплюваний і осміяний (Марка 15:17-19)
- виріс у Назареті, місті з дуже поганою репутацією (53:2); не там, звідки чекали прихід Месії (Луки 2:39-40, 51)
- над ним сміялися, кричали образи й обсипали лайкою на хресті — навіть один із тих, хто був розіп'ятий поруч із ним (Матвія 27:39-44)
- «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24)
- зцілив багатьох (Матвія 8:16,17)
- сказав: «Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець» (Івана 10:11)
- не захищався перед Іродом, Понтієм Пілатом та Синедріоном (Матвія 26:62-64; 27:11-14; Луки 23:9)
- помер на хресті (Марка 15:37; Івана 19:33,34)
- був похований у могилі Йосипа з Аримафеї, заможної людини (Матвія 27:57-60)
- воскрес із мертвих на третій день після розп'яття і живе й донині; мільйони людей є його духовним потомством (Матвія 28:1-10)
