«Вітаємо з Новим роком!»
Напевно, у вересні для більшості з вас це привітання не має жодного сенсу. Але для ортодоксальних євреїв це перший день місяця тішрей, сьомого місяця єврейського календаря. Згідно з традицією, з нього починається новий рік від створення світу.
У Біблії (Левіт 23:24,25) перший день сьомого місяця названо святом сурм. Однак з часів вавилонського полону наш народ вважає цей день початком нового року (Рош га-Шана). Це день не лише веселощів і радості, а й серйозних роздумів та поклоніння Богу. Навіть ті євреї, які ходять до синагоги зрідка, намагаються в цей особливий день відвідати її. Адже з Рош га-Шана починаються Десять днів трепету — час глибокого переосмислення свого життя, думок, вчинків; євреї намагаються очиститися від усього того, у чому їм потрібно покаятися. Кульмінацією цих десяти урочистих днів стає Йом Кіпур, День очищення.
Оскільки за єврейським календарем день починається не вранці, а напередодні, з моменту заходу сонця, свято Рош га-Шана починається ввечері. У синагозі збираються люди; приходять навіть ті, хто протягом року взагалі не відвідує синагогу. Служба починається з ні на що не схожого звуку шофара, сурми з баранячого рогу. Його пронизливий звук є офіційним сигналом до початку урочистого зібрання.
Богослужіння цього дня проводиться за спеціальним молитовником, який називається «Махзор». У ньому міститься молитва, що несе в собі глибокий потаємний зміст:
«Боже наш і Боже наших батьків! Згадай нас доброю пам'яттю перед Тобою і відвідай нас відвідуванням спасіння і милості з неба небес, які споконвіку. І згадай для нас, Господи Боже наш, завіт, милість і клятву, якою Ти клявся нашому праотцю (Аврааму) на горі Моріа. І нехай жертвопринесення його сина (Ісака) [буде перед Тобою]. Згадай для нас завіт наших батьків, як Авраам, наш батько, придушив свою жалість до свого єдинородного сина і був готовий погубити його, щоб виконати Твою волю. Так нехай Твоя милість до нас переважає Твій гнів на нас; і нехай Твоя милість додається до інших Твоїх заходів. І поводься з нами краще, ніж того вимагає порядок Твого Закону; відверни лють Свого гніву від Свого народу, від Свого міста і від Своєї землі»*
Ця молитва просить Бога дарувати спасіння та відвернути Свій гнів від народу лише тому, що Авраам був готовий принести свого сина Ісака в жертву Господу. Я впевнений, що мало хто з євреїв, які її читають, розуміє, який зв’язок існує між вчинком Авраама кілька тисяч років тому та єврейським народом сьогодні. Адже рабини кажуть, що ідею замісної жертви придумали християни. Однак ця молитва свідчить якраз про протилежне. Більшість сучасних євреїв, які відгукуються на звук шофара і приходять на урочисте зібрання на Рош га-Шана та Йом Кіпур, не бачить цього зв'язку і не розуміє його. Вони мають дуже туманне уявлення про те, як традиційне читання історії Авраама та Ісака, а також наведена вище молитва, вказують на набагато більшу жертву, в якій Сам Бог не пощадив Свого Власного Сина.
Наше очищення походить не від Авраама з гори Моріа, а від Єшуа (Ісуса) з гори Голгофа. Разом з усіма віруючими та послідовниками Месії, як євреями, так і неєвреями, ми очікуємо на поклик сурми, який збере нас у Божу присутність. Це буде не щорічний звук баранячого рогу, а трубний поклик архангела, що покличе нас до вічного і радісного поклоніння Тому, Хто віддав Себе заради нашої спокути.
