Я народився й виріс у Бат-Ямі, передмісті Тель-Авіва, у традиційній єврейській родині. Ми святкували єврейські свята й дуже пишалися своєю приналежністю до єврейського народу. У тому районі Бат-Яма, де знаходився наш будинок, було цілих п'ять синагог, отже я постійно чув навколо себе розмови про Бога та іудаїзм. Але вони не торкалися мого серця по-справжньому. Мені, загалом, було байдуже до Бога чи релігії, ці поняття здавалися мені нудними й сухими.
Моя сім'я дуже любить спорт. На той час як мені виповнилося десять, я вже грав у професійній футбольній команді. Я прагнув до своєї мрії стати великим футболістом, але жив життям цілковитого егоїста і матеріаліста.
Коли мені було шістнадцять, у одного з моїх близьких родичів, який якраз збирався одружитися, діагностували дуже агресивну форму раку. Лікарі сказали йому, що він скоро помре. Можете собі уявити стан його батьків. Вони були в страшному відчаї та вирішили запросити одного відомого рабина прийти до них помолитися за зцілення їхнього сина. Рабин запросив з них 50 000 шекелів (близько 14 000 доларів США)! Коли я почув про це, я був у шоці. Я не знав Бога, але я знав, що, якщо Бог є, Він не може схвалювати таке. Батьки молодого чоловіка заплатили зазначену суму, рабин прийшов, але мій родич все одно помер.
У результаті моя байдужість до іудаїзму змінилася неприйняттям. Це дозволило мені стати більш відкритим до інших поглядів.
Коли мені було майже двадцять, до нашої футбольної команди прийшли кілька гравців-арабів, які номінально були католиками. За час сезону ми стали хорошими друзями, і я часто ходив до них додому в гості. Я дуже люблю історію, але я абсолютно нічого не знав про християнство. Оскільки вони були моїми друзями, я захотів дізнатися про їхню віру. Але я соромився питати. А оскільки я єврей, вважалося само собою зрозумілим, що ми не говоримо про Ісуса і про християнство.
Що в цьому випадку робить людина, яка живе в 21 столітті? Забиває запит в Google! Я почав шукати інформацію про християнство й знайшов Новий Завіт на івриті. Я очікував побачити антисемітську книжку з історіями про Санта-Клауса! Але в першій книзі, Євангелії від Матвія, я прочитав родовід Ісуса і побачив там суто єврейські імена. Вони здавалися такими знайомими. Тоді я зрозумів, що читаю книгу, написану євреями про євреїв тут, в Ізраїлі. Це мене дуже здивувало!
Але найбільше я був вражений, коли розповідь дійшла до самого Ісуса. Жодна душа у всьому роді людському, від найдуховнішої людини до атеїста, не в змозі залишитися до нього байдужою. Ви не можете не відчувати до нього симпатії — до його мудрості, співчуття і любові. Кожного разу, коли я читав слова Ісуса й дізнавався про його справи, мені хотілося читати й дізнаватися ще більше. Це був Ісус, якого я ніколи не знав.
І все ж я почав думати, що, можливо, я занадто захопився, й Ісус та Новий Завіт — це не для мене. Я припинив читати. Але Ісус продовжував повертатися в мої думки.
Через деякий час я знову вирішив взятися за Новий Завіт. У міру того, як я читав, у мені зріла віра, що Ісус — це Месія мого народу. Але я не був знайомий з іншими віруючими в Ісуса — ані з євреями, ані з неєвреями — і не мав уявлення, як я повинен тепер жити.
Я продовжував жити своїм колишнім життям егоїста і матеріаліста. Я працював у сфері телемаркетингу та жив зі своєю дівчиною. Але через два роки такий спосіб життя став вже для мене нестерпним. Я відчував себе, як у пісні «Металіки»:
Порожнеча у мені
Душить до агонії.
Темрява світанок поглина,
Я був собою, але мене вже нема.
(«Fade to Black», Metallica)
Чим більше мій гаманець наповнювався грошима, а тіло віддавалося задоволенням, тим неспокійніше ставало у мене на серці. Я вирішив, що треба щось з цим робити. Я згадав про Ісуса, стосунки з яким я на два роки фактично поставив на паузу. І знову відкрив Google, але цього разу я шукав у ньому біблійну церкву в Тель-Авіві. Я знайшов одну, про яку були хороші відгуки, і прийшовши туди, я зустрів справжніх християн — людей, які вірять в Ісуса, люблять Бога й один одного. Це було саме те, чого так прагнуло моє серце. Коли я почав регулярно відвідувати церкву і групу з вивчення Біблії, мій спосіб життя став поступово змінюватися. Я припинив стосунки зі своєю дівчиною і на знак сповідання своєї віри прийняв водне хрещення (до речі, спочатку це була саме єврейська традиція).
Тепер Ісус живе в моєму серці й змінює мене зсередини, день за днем.
Він — той Ісус, якого я ніколи не знав.
А ти хочеш теж пізнати його?
