Єврейський хлопчик у Лос-Анджелесі
Я виріс у Лос-Анджелесі в єврейській родині. І виконував усе, що було потрібно відповідно до моєї іудейської віри: регулярно ходив до храму Бет-Гіллель, відвідував недільну школу та пройшов бар-міцву. Загалом, я був типовою єврейською дитиною Лос-Анджелеса.
Через пару років після бар-міцви, коли мені було приблизно п'ятнадцять, я проходив процес конфірмації у своїй синагозі. Помічник рабина попросив мене підготувати й провести з дітьми заняття про відмінності між іудаїзмом і християнством. Я вперше чув, щоб рабин просив про таке, і про християнство я нічогісінько не знав — у мене навіть друзів-неєвреїв було раз-два, та й годі!
Уперше читаю Новий Завіт
Погортавши вдома сторінки Британської енциклопедії та не знайшовши в ній достатньо інформації, я попрямував до місцевої бібліотеки й уперше прочитав Євангелія Нового Завіту. Я був просто приголомшений, коли побачив, наскільки вони єврейські та скільки в них знайомого. Тому я пішов до свого старшого рабина по роз'яснення. Щиро і з величезною цікавістю я запитав його, чому ми не віримо в Ісуса. Він грізно подивився на мене поверх окулярів і мовчки вказав на двері.
Мені більше не було до кого піти з цим питанням. Я не знав тоді жодного єврея, який вірив би в Ісуса.
На цьому все й закінчилося. Мені не було з ким поділитися своїми переживаннями, оскільки я не знав жодного єврея-послідовника Ісуса.
Як я став «багатим дядечком»
Пізніше моя увага переключилася на два основні інтереси в житті: дівчата й заробляння грошей. Я все ще любив Бога, але здалеку.
Я був дуже успішний у бізнесі, але все одно в моєму житті чогось не вистачало.
У якийсь момент я вщент посварився зі старійшинами синагоги й перестав її відвідувати, сильно розчарувавшись у релігії. На тому етапі я вирішив, що мета мого життя — стати «багатим дядечком». Світ бізнесу був для мене надзвичайно цікавим, і я дійсно досягав успіху. Моя цілеспрямованість й амбіції були зосереджені на собі самому та на зароблянні грошей. Я був власником безлічі підприємств і, без удаваної скромності, успішним за всіма стандартами. Мене можна було назвати класичним підприємцем — я легко виявляв на ринку незадоволені потреби і знаходив можливості заповнити цю нішу. У бізнесі мені неймовірно щастило, проте мене завжди не полишало відчуття, що в моєму житті чогось не вистачає.
Тяжкість порожнечі
Така схема добре працювала першу половину моєї ділової кар'єри — доки мені не виповнилося 40 років. Того року мене раптово спіткало одразу кілька невдач — одна в бізнесі, інша в особистому житті — і в результаті я залишився розлученим батьком-одинаком у стані повного відчаю.
Зовні моє життя було сповнене всіляких матеріальних благ, але всередині була порожнеча. Я почав запитувати своїх друзів і партнерів: «Що допомагає тобі знайти душевний спокій?» І отримував найрізноманітніші відповіді: садівництво, походи, йога, медитація, біг. До речі, я в той час багато бігав, але це, скоріше, була спроба втекти від свого життя, ніж добігти до якоїсь мети.
Нова зустріч з Ієшуа
Якраз у той момент, коли в душі сформувалося стійке відчуття, що моє життя незворотно руйнується, у мене сталася ще одна зустріч з Ісусом. Один мій друг, набравшись сміливості, показав мені 53-й розділ Ісаї, і я згадав, як підлітком у бібліотеці читав про Ісуса. В одну мить весь мій світ став іншим, і пріоритети в ньому кардинально змінилися. У моєму серці запалилося палке бажання, щоб мій народ пізнав свого Месію. Щоправда, мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти послання благодаті Ієшуа, адже я звик до моделі «Я люблю тебе, якщо…, я люблю тебе, коли…». Розуміння, що Ісус любить мене безумовно, а не час від часу або тільки за певних умов, давало мені сили продовжувати жити.
Мама голосила: «Ну чому в тебе криза середнього віку не може бути нормальною, як у всіх?»
Коли я розповів своїй єврейській мамі, що вірю в Ісуса, вона почала голосити: «Ну чому в тебе криза середнього віку не може бути нормальною, як у всіх?» Це стало початком дуже напруженого десятиліття в моїй родині — я перестав бути шанованим «багатим дядечком», яким був колись. Наступні кілька років я приділяв свою професійну увагу заняттям, які були близькі моєму серцю.
Бог ніколи не перестає працювати
Я вже більше десяти років займаю керівні посади в трьох різних служіннях, привносячи в них дещо інші бачення та очікування, ніж ті, до яких вони звикли. Але не минає і дня, щоб я не використовував свій ступінь магістра ділового адміністрування, свої лідерські та підприємницькі навички і всі ті ресурси, якими Бог обдарував мене, для служіння Йому. Бог продовжує працювати в моєму серці й житті! Просто дивовижно спостерігати, як Він працює в мені та через мене після того, як я присвятив себе тому, щоб жити для Нього.
