«Єврей-християнин? Такого не буває!» — безапеляційно заявив мені знайомий.
«А хто ж тоді я?» — запитала я.
Знаючи, що я беру активну участь як у житті місцевої єврейської громади (у мене обидва батьки євреї), так і в діяльності місцевої християнської церкви, знайомому було важко знайти відповідь. Тоді й відбулася у нас ця розмова, уривки з якої я хотіла б запропонувати вашій увазі.
Спочатку давайте визначимося з термінами. Хто такий єврей? Хто такий християнин? Чи означають ці слова національність чи віросповідання?
Визначень слова 'єврей' існує маса. Навіть перекладачі з івриту не можуть дати однозначної відповіді на питання, що означає це слово. Більшість учених-філологів вважає, що слово 'єврей' походить від слова 'іврі' ('той, що прийшов з іншого боку річки'). Цим словом вперше було названо Авраама, коли він увійшов у землю обітовану.
Існує й інше слово, яке часто виступає синонімом слова 'єврей'. Це слово 'юдей'. Слово 'юдей' означає людину, що походить з племені Юди, одного з синів Якова, праотця єврейського народу. Від цього ж слова походить і назва релігії — юдаїзм.
Проте в українській мові ці два слова виражають різні поняття. Якщо 'юдей' означає віросповідання ('послідовник юдаїзму'), то 'єврей' означає національну приналежність людини. Українська мова — не єдина, що має різні слова для позначення цих двох понять. В англійській мові, наприклад, також існує кілька різнокореневих слів — Jewish і Hebrew.
Але сучасні суперечки, на жаль, рідко базуються на фактах лінгвістики. Люди вважають за краще ґрунтуватися на своїх відчуттях та поглядах. Одним з таких поглядів є наступний: «Бути євреєм означає дотримуватися юдаїзму, єврейської віри, обрядів та традицій». Здається, що поганого у цьому визначенні? Тільки те, що воно стверджує, що людина, яка вірує в Ісуса, не може бути євреєм? Ні, не лише. Згідно з цим визначенням, будь-який єврей-атеїст, який не вірує в існування Бога, або єврей, який не дотримується всіх традицій і обрядів віри, «перестає» бути євреєм! Але ж цей опис охоплює 90% усіх євреїв, які живуть на території колишнього СРСР! Невже ця думка може бути правильною?
А тепер перейдемо до визначення того, що означає слово 'християнин'. Це слово також вперше зустрічається у Біблії, Новому Завіті. Спочатку воно звучало як 'Христів', тобто людина, що належить Ісусу Христу, повірила в Нього та йде за Ним у своєму житті. Але що означає повірити в Ісуса? По-перше, це, звичайно, означає повірити, що Він існував насправді і як особистість жив на землі. Але це не все. На основі сукупності історичних та наукових фактів у це повірити неважко. Повірити в Ісуса — це означає повірити і в Його місію на землі, а саме — що Він був посланий Богом померти за гріхи всіх людей і воскреснути, щоб довести Свою владу над життям і смертю.
А що означає саме слово 'Христос', від якого походить слово 'Христів', чи 'християнин'? 'Христос' — це грецький переклад єврейського слово 'Машіях', або 'Месія' ('помазанець'). Саме про Месію говорять пророцтва Старого Завіту, єврейської Біблії. Якось вчені підрахували, що Старий Завіт містить близько 300 буквальних пророцтв про Месію. Дивно, але факт — усі пророцтва, що стосуються першого пришестя Месії, були виконані Ісусом (Єшуа) з Назарету. Були виконані навіть такі детальні з них, як вказівка на місце, де мав народитися Месія (м. Віфлеєм), на спосіб Його народження (від незайманої), на те, як Він помре (Пс. 22, Іс. 53) та багато-багато інших.
Отже, саме слово 'християнин' походить від єврейського слова 'Машіях', що саме собою вже знімає багато протиріч.
А тепер подивимося на перших послідовників Ісуса. Ким вони були? Звісно, євреями. На той час навіть питання про це не виникало. Усі 12 апостолів Ісуса були євреями, відвідували синагогу та єрусалимський Храм, дотримувалися традицій і культури свого єврейського народу... І разом з тим всією душею і серцем вони повірили в те, що Ісус і був обіцяним Месією Божим, що виконав усі пророцтва ТаНаХа (Старого Завіту). Та й не лише вони.
Дехто з читачів, мабуть, не знає, що в першому столітті нашої ери гостро стояло протилежне питання: чи може неєврей вважатися частиною Церкви? Чи може людина, яка не знає єврейських Писань і пророцтв, по-справжньому прийняти Ісуса як Месію? Це питання широко обговорювалося ранньою Церквою і навіть було винесене на Перший церковний собор, де було вирішено, що Ісус помер за всіх людей, за всі народи, тому не можна виключати неєвреїв з Божого спасіння. Як же зараз може хтось намагатися виключити євреїв з того, що по праву належить єврейському народу?
Національність людини аж ніяк не залежить від її віри. Коли я, єврейка, повірила в Ісуса, мені ніхто не робив переливання крові — я як була єврейкою, народженою у батьків-євреїв, так і залишилася нею. Більш того, коли я тільки прийшла до церкви і повірила в те, що Ісус є Богом, я взагалі не замислювалася над тим, можна мені в це вірити чи не можна. Це те, що знайшло відгук у моїй душі; це те, що зробило зрозумілим все моє життя і надало цьому життю сенс і мету. Тому я не міркувала над тим, що через свою національність я можу не мати права вірити в істину. Це здавалося смішним.
Але найцікавіше сталося в тій церкві, де я вперше почула про Ісуса. Коли пастор дізнався, що я єврейка, він… спонукав мене почати читати єврейські Писання і вивчати іврит та єврейську традицію для того, щоб ще краще зрозуміти Новий Завіт і сенс жертви єврейського Месії, Ісуса Христа. І я нескінченно вдячна цьому мудрому пастору, який правильно сприймав взаємозв'язок єврейських новозавітних Писань, Біблії.
Єврейство — це національність. Причому ця національність не обмежується навіть представниками однієї раси. Адже є чорношкірі євреї (фалаші з Ефіопії), білі євреї, навіть китайські євреї. Що робить нас усіх частиною одного народу? Те, що ми всі — фізичні нащадки Авраама, Ісака та Якова. Саме походження від цих патріархів робить нас, таких різних, дітьми Ізраїлю.
Отже, єврейство — це національність, а християнство — віросповідання, переконання. Ці дві площини не виключають одна одну; вони — як дві нитки, які переплітаються і разом створюють унікальний візерунок. Людина не вибирає, бути їй євреєм чи ні, тому що вона не вибирає, від яких батьків їй народитися. Це знають усі. Але тільки сама людина вибирає, у що їй вірити і на чому ґрунтувати своє життя. І християнином людина не народжується — вона або приймає Христа (Месію) і стає Його послідовником, тобто 'Христовим', або 'християнином', або не приймає — і залишається у своїх гріхах. Ніяка національність не робить людину «святішою» чи «грішнішою» за інших. У Біблії написано: «Усі згрішили та позбавлені Божої слави…»
Справжнє питання полягає не в тому, чи єврей може бути християнином, тому що в цих поняттях, звичайно, ніякої суперечності немає. Справжнє питання полягає в тому, чи має єврей — чи будь-яка інша людина — вірити в Ісуса. Адже якщо Ісус не Месія, то нікому не треба вірити в Нього. А якщо Він і є Месія, то в Нього треба повірити всім, бо тільки через Нього можна пізнати Бога, зрозуміти Біблію і отримати відповіді на найглибші запитання.
