Юдаїзм I століття
Щоб відповісти на це питання, нам потрібно розглянути особистість Ієшуа (Ісуса) в контексті юдаїзму I століття. Якщо ви вважаєте сучасний юдаїзм складним, то за часів Другого Храму він мав незрівнянно більше різноманітних форм, багато з яких несумісні з його сучасними напрямками —як з культурної, так і з будь-якої іншої точки зору. Деякі з течій юдаїзму I століття згадуються в Новому Завіті та інших історичних джерелах: це есеї, зелоти, садукеї та фарисеї. Згідно з Новим Завітом, течією, з представниками якої Ісус спілкувався найчастіше, були фарисеї.
Фарисеї
Фарисеї були ревними прихильниками усного закону і традицій Ізраїлю. Хоча їх зазвичай зображають як крайнє крило юдаїзму, яке наполягало на доскональному, ретельному й беззаперечному дотриманні та виконанні всіх релігійних приписів, багато хто з фарисеїв мав більш помірковані погляди, намагаючись створити посильний шлях, яким міг би слідувати весь Ізраїль.
Ісус мав безліч розмов з фарисеями (наприклад, Матвія 19:3-9, Марка 12:28-34, Луки 19:39), під час яких Він нерідко задавав питання, що кидали виклик їхньому світогляду. Самі фарисеї визнавали Його за рівного, звертаючись до Нього: «Равві (Учителю)» (Луки 19:39), а Його голос — гідним їхньої уваги. Талмуд сповнений описів дискусій, які велися між рабинами і які подібні до тих, що вів Ієшуа в Новому Завіті. У I столітті рабинами називалися тільки вчителі фарисейського напрямку (хоча відоме нам посвячення в рабини на той момент ще не проводилося). Статус Ісуса серед фарисеїв найбільш показово представлений в Івана 3:2, де впливовий фарисей (Никодим) називає Його рабином:
«Поміж фарисеями був один чоловік, на ім’я Никодим, один із старшин юдейських. Він прийшов до Ісуса вночі і сказав Йому: "Равві! Ми знаємо, що Ти — Учитель, який прийшов од Бога; бо таких див, котрі Ти вчиняєш, ніхто не може вчинити, якщо не буде з ним Бога"» (Івана 3:1-2).
Ісус як рабин
Отже, Ісуса вважали рабином єдиного на той час напряму, що використовував цей термін. Але яким саме Він був рабином? З чим Він погоджувався і в чому розходився в релігійних поглядах з іншими рабинами?
Свобода волі
Навіть сьогодні продовжується дискусія щодо того, як поєднується суверенна Божа воля і свобода волі людини. В цьому питанні фарисеї дотримувалися золотої середини. Раббі Аківа, один з найавторитетніших релігійних лідерів II століття н.е., сказав: «Все передбачено, але дана свобода вибору» (Авот 3:16).
Ієшуа теж дотримувався цієї думки, про що свідчать Його слова: «Син Людський іде [на смерть] за призначенням; але горе тому чоловікові, що Його зраджує» (Луки 22:22).
Фраза «за призначенням» стосовно смерті Ієшуа, вказує на те, що Бог визначив її з самого початку. У той же час ми бачимо: горе людині (Юді Іскаріоту), яка зраджує Месію. Фарисеї не намагалися вирішити проблему, здавалося б, взаємовиключних по відношенню один до одного вільного волевиявлення людини і Божих задумів. Замість цього вони ставлять їх пліч-о-пліч як фактори, які слід враховувати в багатьох життєвих ситуаціях. Ісус робив те ж саме.
Воскресіння мертвих
Ієшуа та фарисеї були згодні й з приводу воскресіння. Садукеї звинувачували фарисеїв у вигадуванні цієї доктрини, стверджуючи, що вона не має доказів у Торі. Фарисеї же вважали, що воскресіння мертвих можливе. Раббі Яків сказав: «Цей світ подібний до передпокою майбутнього світу: приготуйте себе в передпокої, щоб увійти до банкетної зали» (Авот 4:16).
Ієшуа говорив про воскресіння з садукеями. Вони намагалися заплутати Його гіпотетичним питанням про овдовілу жінку, яка вийшла заміж за брата свого покійного чоловіка. Коли вони запитали Ісуса, який з чоловіків буде її чоловіком у майбутньому світі, Він відповів:
«Бо коли з мертвих воскреснуть, тоді не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, але будуть, як Ангели на небесах. А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як Бог при купині сказав йому: "Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?" Бог не є Бог мертвих, але Бог живих. Ось чому ви вельми в облуді» (Марка 12: 25-27).
Суть Тори
Щодо основних вчень Тори Ісус і фарисеї також були в згоді. У Талмуді згадуються слова Гіллеля, провідного вчителя в юдаїзмі І століття до н.е.: «Те, що ненависно тобі, товаришеві своєму не роби. Це вся Тора, все інше — пояснення до неї» (Шабат 31а). Самісінько теж саме говорив Ієшуа: «Як хочете, щоб люди у всьому вчиняли з вами, так само й ви вчиняйте з ними; бо в цьому — Закон і Пророки» (Матвія 7:12).
У Новому Завіті є цікава розмова з книжником (книжники належали до фарисейського вчення), яка відбулася відразу після того, як Ісус і садукеї дискутували про воскресіння.
«Один із книжників, коли почув їхню розмову і побачив, що Ісус добре їм відповідав, підійшов і запитав Його: "Яка найперша з-поміж усіх заповідей?" Ісус відповідав йому: "Найперша з-поміж усіх заповідей: «Слухай, Ізраїлю! Господь, Бог наш, є Господь єдиний. І полюби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм, і всією силою своєю», — ось найперша заповідь! А друга — схожа на неї: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Іншої, більшої, ніж ці, заповідей немає". Книжник сказав Йому: "Гаразд, Учителю! Істину сказав Ти, що один є Бог і немає іншого, окрім Нього. І любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більшим, аніж усі приношення всеспалення і пожертви". Ісус побачив, що цей розумно відповідав, і сказав йому: "Недалеко ти від Царства Божого"» (Марка 12:28-34).
Ісус стояв на тих самих позиціях, що й найвищі приписи Тори.
Матеріальний добробут
Ані провідні фарисеї, ані Ісус не прагнули до накопичення матеріальних благ. Гіллель, який очолював синедріон у 30 р. до н.е. – 10 р. н.е., одного разу сказав: «Чим більше плоті, тим більше черв'яків; чим більше майна, тим більше турбот» (Авот 2:7). Фарисеї вчили безкорисливості: «Те, що належить мені, — твоє, і те, що належить тобі, — твоє» (Авот 5:10). Тому ж самому вчив і Ієшуа: «Ніхто не може служити двом панам: тому що одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному буде старатися, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні» (Матвія 6:24). Він говорив, що справжня духовність — у служінні іншим. Він навчав Своїх учнів жити просто і піклуватися про бідних.
Баланс у житті
Фарисеї могли насолоджуватися їжею та веселощами, але, коли слід було, вони приступали до посту й зосереджувалися на своєму духовному стані. Гіллель підсумував цей баланс між ставленням до себе і ставленням до інших: «Якщо не я для себе, хто для мене? Але якщо я тільки для себе — то що я є?» (Авот 1:14).
Ієшуа був взірцем такого балансу. Він охоче відгукувався на запрошення фарисеїв їсти й пити в їхньому домі (Луки 7:36-50), але Він також вчив жертвувати собою: «Тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: "Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною. Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його"» (Марка 8:34-35).
Жінки
Гіллель, відомий своїми поміркованими поглядами з багатьох питань, одного разу сказав: «Хто примножує жінок — той примножує чаклунство» (Авот 2:7). У книзі Ісуса, сина Сірахова, написано: «Від жінки початок гріха, і через неї всі ми вмираємо. Не давай воді виходу, ані злій дружині — влади; якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсіки її від плоті твоєї».
Ієшуа займав зовсім іншу позицію. Євангеліє від Луки, зокрема, свідчить про Його шанобливе ставлення до жінок, оскільки Він проводив значний час у їхній присутності. Ісус підкреслював значущість жінок. Він врятував життя жінці, спійманій на перелюбі, й, звернувшись до її обвинувачів, сказав кидати в неї каміння тільки в тому випадку, якщо самі обвинувачі не мають гріха (Івана 8:7). Жінки були і серед учнів Ісуса (Марка 15:40,41, Луки 8:1-3, 10:38-42, Івана 4:7-27).
Прості люди
Між «ам-хаарец» (буквально: «люди землі», прості люди) і фарисеями існувало сильне розділення. Ось одне із тверджень фарисеїв: «Фарисей не може їсти з ам-хаарец» (Брахот 43b).
Ієшуа заперечував цю позицію. Коли митар Левій (Матвій) став послідовником Ієшуа і влаштував званий обід, він запросив на нього своїх колишніх «колег» — збирачів податків, які були серед найзневаженіших людей у Ізраїльському суспільстві. Ієшуа прийшов до них, тому що це були люди, які найбільше Його потребували. Його співчуття до них викликало у деяких релігійних лідерів осуд: «Нащо ви їсте і п’єте з митниками і грішниками?» (Луки 5:30).
Головний камінь спотикання
«Тоді Ісус промовив до народу і Своїх учнів: "Книжники та фарисеї мають повноваження тлумачити Закон Мойсеїв. То ж ви робіть усе і дотримуйтеся всього, чого вони навчають, та не робіть того, що вони вчиняють. Бо вони лише говорять про Закон, але самі його не виконують. Вони встановлюють суворі правила, котрих важко дотримуватися, кладуть цей тягар на плечі людей і примушують нести його, та самі не хочуть і пальцем поворухнути, щоб полегшити ту ношу. Всі їхні діяння — про людське око. Вони роблять більшими свої філактерії та довшими китиці на вбранні своєму"» (Матвія 23:1-5).
Не все фарисейське вчення було обтяжливим, і у своєму власному житті Ієшуа дотримувався деяких позабіблійних традицій. Але, заявляючи, що всі свої діяння фарисеї роблять «про людське око», Ісус говорив, що замість того, щоб дотримуватися Тори і традицій заради служіння Богу, вони робили це для того, щоб служити собі й своєму его.
Ісус критикував фарисеїв за те, що вони не були для людей справжніми пастирями. Він говорив людям виконувати заповіді фарисеїв, але за їхніми діями не чинити, та вказував, що деякі з них покладають на людей тягар обов'язків, який самі не здатні нести. Ієшуа говорив, що в своїй заклопотаності людськими традиціями фарисеї втратили саму суть Тори. Іронія в тому, що ці традиції створювалися, і донині існують, для того, щоб захистити Тору — або євреїв від можливості порушити Тору.
Що сталося з фарисеями?
Коли Єрусалим був зруйнований в 70 році н.е., деякі лідери фарисеїв звернулися до своїх завойовників і попросили дозволу жити на півночі Ізраїлю. Там вони систематизували усну традицію, звівши її в єдиний кодекс правил і постанов, що й дало старт виникненню талмудичного юдаїзму. Духовні нащадки фарисеїв — це нинішні ортодоксальний і консервативний юдаїзм (реформістський юдаїзм виник як альтернатива традиційному).
Учні Ієшуа називали Його рабином
Деякі з учнів Іоанна Хрестителя, єврейського пророка, який прийшов, «щоб Ізраїлеві об'явлений був він [Месія]» (Івана 1:31), стали учнями Ісуса: «Наступного дня Іоанн знову був там з двома своїми учнями. Побачивши Ісуса, Який проходив повз них, він сказав: "Погляньте, ось Ягня Боже". Двоє його учнів почули це й послідували за Ісусом. Ісус обернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, запитав: "Чого вам треба?" А ті відповіли: "Равві! Де Ти живеш?». "Ходімо, побачите", — відповів Ісус. Тож вони пішли й побачили, де Він живе, і залишилися в Нього аж до вечора. І було то близько четвертої години» (Івана 1: 35-39).
У Новому Завіті записані й інші випадки, коли учні Ісуса називали Його рабином, наприклад: «А тим часом, учні просили Його, кажучи: "Равві! Поїж"» (Івана 4:31).
Прості люди називали Його рабином
Коли Ісус виходив з Єрихону, сліпий жебрак на ім'я Вартимей почав кричати й кликати Його. «Відповідаючи йому, Ісус запитав: "Чого ти хочеш від Мене?" Сліпий сказав Йому: "Учителю! [тобто рабин] — нехай я прозрію"» (Марка 10:51).
Або ось інший випадок: багато людей перетнули Галілейське море і прийшли до Капернаума, щоб знайти Ісуса. Новий Завіт говорить: «А коли знайшли Його на тім боці моря, сказали Йому: "Равві! Коли Ти сюди прийшов?"» (Івана 6:25).
Більше ніж рабин
Так, Ісус-Ієшуа був рабином, вчителем юдаїзму в І столітті н.е. Спираючись на Його життєпис, якби Ісус прийшов на землю сьогодні, де б Його можна було знайти? Звичайно, в Єрусалимі, де Він обговорював би Тору з іншими рабинами, вислуховував би людей будь-якого статусу і стану біля Стіни Плачу, на вулицях і в синагогах.
Але чи був Він більше ніж рабином?
Після смерті й воскресіння Ісуса Петро і кілька інших Його послідовників постали перед синедріоном (головним релігійним судом), тому що вони не підкорилися вимозі не говорити євреям про Ісуса. Коли Петро відповів: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей» (Діяння 5:29), синедріон був готовий засудити їх до смертної кари. Однак втрутився фарисей Гамаліїл. Ось що він сказав:
«Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми. Колись з’явився Тевда і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело. Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися. Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться. А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!» (Діяння 5:35-39).
Синедріон прислухався до поради Гамаліїла і відпустив їх.
Тепер, через 2000 років, вчення Ісуса поширилося не тільки на всі язичницькі народи, але також завжди була певна частина євреїв, які вірили в Нього як в Месію Ізраїлю. У наші дні все більше й більше євреїв відкриті для того, щоб сприймати Ісуса не тільки як історичну особистість, але і як рабина. І навіть більше ніж рабина!
Якби Ісус прийшов на землю сьогодні, де б Його можна було знайти? Ймовірно, в розмовах з євреями — з релігійними й тими, хто дотримується лише традицій, з атеїстами і агностиками, з молодими і старшим поколінням — на вулицях, в синагогах, громадських центрах, Хеседах, в інтернеті... Він би навчав людей, Він би вислуховував їх, і Він би задавав їм те саме запитання, яке колись задавав Своїм учням: «А ви за кого маєте Мене?» (Матвія 16:15)
Що б особисто Ви відповіли Йому на це запитання?
