Ім'я Рахав рідко згадується без прилиплого до нього епітета «блудниця». Однак зведення її історії до цього ярлика не тільки принижує унікальну особистість цієї жінки, а й ігнорує її найважливішу роль в історії єврейського народу. Рахав стала ключовою фігурою під час одного з найважливіших епізодів нашої історії: закінчення поневірянь пустелею і вступу до Землі Обітованої.
На цьому її вплив не закінчився. На мій погляд, її історія віддається луною у всіх наступних подіях єврейських Писань і Нового Заповіту. Рахав — не просто один із персонажів у книзі Ісуса Навина, вона сама по собі героїня. Її віра, кмітливість і мужність вийшли за межі стін Єрихона і вплинули на цілі покоління.
Коли я почала глибше вивчати історію Рахав, я виявила п'ять фактів про неї, про які зазвичай ніхто не говорить.
1. Рахав захищала свою сім'ю
Стереотипне сприйняття повії іноді малює образ бунтівної дівчини, яка втекла з дому і живе розгульним життям, відірвавшись від сім'ї та суспільства. Однак сьогодні причиною номер один, через яку жінки йдуть у проституцію, є бідність — найчастіше це відчайдушна спроба забезпечити засоби існування для своїх близьких.1 І хоча Рахав жила в стародавньому світі, дуже ймовірно, що її професія була обрана зі схожих причин.
Уперше ми зустрічаємося з Рахав, коли вона ховає двох ізраїльських вивідувачів (розвідників) на даху свого будинку. Коли до неї приходять солдати єрихонського царя, вона спритно скеровує їх хибним слідом. У цій оповіді Рахав спочатку діє з віри і тільки потім пояснює ізраїльтянам свої мотиви. Цей літературний прийом показує читачеві, що Рахав — особистість принципова і гідна довіри.
Надія Рахав на Бога Ізраїлю дала їй сміливість думати самостійно і піти проти очікувань суспільства, в якому вона жила. Але є ще один фактор, який також мотивує вибір Рахав: її любов до своєї родини. У книзі Ісуса Навина 2:12-13 Рахав прямо заявляє врятованим нею вивідувачам, на що вона очікує на знак подяки за проявлену нею хоробрість.
«Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку, що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти».
Рахав пам'ятають за її сміливий вчинок і несподівану для язичниці віру в істинного Бога, але не можна не відзначити і її непохитну відданість своїм близьким. Домовляючись зі шпигунами, Рахав одразу ж бере з них клятву зберегти не тільки її власне життя, а й життя батька, матері, братів і сестер. Це наштовхує на думку, що, ймовірно, їй не вперше доводиться приймати нелегкі рішення, щоб врятувати свою сім'ю.
2. Вивідувачі, яким допомогла Рахав, були особами... дещо сумнівними
Допомога Рахав ізраїльським лазутчикам стає ще більш показовою, якщо врахувати, що вони, можливо, не зовсім заслуговували на її допомогу. Багато хто обходить мовчанням той факт, що першим місцем в Єрихоні, куди вирушили вивідувачі, був будинок повії. Дехто пояснює це стратегічними мотивами — можливо, вивідувачі спеціально шукали особу знедолену, але таку, що добре знає місцеву владу і знайома з місцевими плітками. А можливо, вона була не тільки повією, а й трактирницею, як припускають інші.
Однак у своїй книзі «Занурення у Старий Заповіт» учений-біблеїст Домінік Ернандес стверджує, що їхні мотиви, найімовірніше, були набагато сумнівнішими.2 Він зазначає, що в тексті прямо говориться про те, що лазутчики прийшли в Єрихон із Ситтіма — того самого місця, де Ізраїль раніше впав у гріх сексуальної аморальності та ідолопоклонства з моавитянками (Числа 25:1-9). Це історичне тло, скоріш за все, додано в розповідь не випадково, а для того, щоб допомогти читачеві зрозуміти, наскільки небезпечною була вся ця ситуація. Ізраїль не став більш праведним, ніж тоді, й історія цілком могла повторитися — якби Бог не послав несподіваного рятівника.
3. Слова Рахав стали бойовим кличем Ізраїлю
Коли Рахав сховала лазутчиків й обдурила солдатів єрихонського царя, вона не просто врятувала їм життя. Вона також передала найважливішу інформацію, яка вселила впевненість у народ Ізраїлю. Вона сказала вивідувачам: «Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом» (Ісус Навин 2:9).
Без Рахав шпигуни ніколи б не повернулися. А без її слів Ізраїль міг би піти на новий виток страху і поразки. Але тепер, з Божої милості і завдяки словам віри Рахав, Ісус Навин отримав доповідь, якої так відчайдушно потребував, щоб надихнути народ.
4. Бог використав Рахав для підкорення Єрихона
Єрихонський цар точно знав, де перебувають вивідувачі, та ледве їх не схопив і не вбив. Коли ця новина дійшла б до ізраїльтян, їхній бойовий дух розбився б ущент, і історія могла б набути зовсім іншого повороту. Але через Рахав в ситуацію втрутився сам Бог.
Щоб зрозуміти, наскільки важливою була роль Рахав, нам потрібно згадати, як ізраїльтяни вперше спробували вступити в Землю Обітовану. Мойсей послав уперед вивідувачів, але місія виявилася катастрофічно невдалою. Їм було доручено розвідати землю і принести інформацію про найкращий маршрут, а не вирішувати, входити туди чи ні (Повторення Закону 1:22). Замість того щоб просто виконати свою розвідувальну місію, 10 із 12 розвідників повернулися охоплені жахом та посіяли параною в усьому таборі. Їхня песимістична доповідь переконала людей, що підкорити цю землю неможливо. Страх узяв гору над вірою, і відмова ізраїльтян довіритися Богові обійшлася їм дуже дорого.
Коли згодом народ спробував змінити своє рішення і почати битися, Бог попередив їх, що вже занадто пізно. Він велів Мойсею звернутися до народу і сказати: «Не виходьте й не бийтеся, тому що немає Мене серед вас, щоб не винищили вас вороги ваші!» (Повторення Закону 1:42). Битва була програна ще до її початку — не на полі бою, а в їхніх серцях і розумі.
Ісус Навин був одним із тих перших вивідувачів — одним із двох, чия доповідь була позитивною. Для нього наслідки тієї невдалої місії, мабуть, були нищівними. Він побачив, як його народ спіткала негайна кара, а потім безпорадно спостерігав, як ціле покоління повільно вимирає в пустелі. Не дивно, що перед тим, як знову спробувати увійти в землю, Ісус Навин посилає вперед двох розвідників, сподіваючись, що даний їм другий шанс виправить історію.
Коли Рахав рятує життя спостерігачам, її вчинок не тільки рятує їхню місію, а й допомагає зцілити біль минулого, давши Ізраїлеві мужність дивитися в майбутнє. Пізніше ангел Господній говорить Ісусу Навину, що битва за Єрихон вже виграна, — тому що справжня битва полягала в тому, щоб зважитися й піти вперед з вірою. І віра Рахав стала «першим пострілом» цієї битви. У місті, де вона була товаром, вона стала підкорювачем.
5. Книга Рут — це ще й книга про Рахав
Хоча ім'я Рахав не згадується в книзі Рут, її спадщина займає важливе місце в цій історії. Рахав була матір'ю Вооза — який став спокутником і чоловіком Рут, вдови-моавитянки (а надалі вони стали прадідом і прабабою царя Давида). Але цей зв'язок не просто генеалогічний.
Характер і життєвий досвід Рахав проявилися в її сині. Вооз виріс співчутливою людиною, серце якої було відкрите, щоб прийняти чужинку Рут у спільноту Ізраїлю. Він був палко відданий своїй сім'ї, проявив турботу про репутацію Рут, її забезпечення та фізичну безпеку.
Бувши сином Рахав, чужинки, яку викупили і прийняли в число Божого народу, Вооз не з чуток знав про силу Бога руйнувати бар'єри, настільки ж неприступні, як стіни Єрихона. Історія віри і викуплення його матері сформувала його розуміння, що Бог здатний здійснювати великі справи навіть через тих, хто перебуває на узбіччі життя.
Спадщина Рахав
Знаючи все це, епітет «блудниця» стосовно Рахав здається неприпустимим спрощенням. Рахав захистила свою сім'ю, допомогла виконати важливу розвідувальну місію, мала віру, що вдихнула мужність у цілий народ, і стала родоначальницею найвідомішого царського роду в Писанні. Це вражаюче резюме.
Як єврейка-послідовниця Ісуса, я бачу, наскільки велике духовне значення має історія Рахав: автори Нового Заповіту згадують її тричі (це навіть більше, ніж самого Ісуса Навина). А нащадками Рахав були не тільки царі Давид і Соломон, а й сам Месія Ісус. Розмірковуючи про служіння Ісуса, я не можу не задаватися питанням, чи згадував він історію своєї прапрапрабабусі в моменти, коли виявляв співчуття до занепалих жінок і говорив про надію для них. А в посланні брата Ісуса Якова вона навіть згадується як приклад, що підтверджує принцип «віра без діл мертва».
Якщо ми подивимося ширше на загальну оповідну лінію, що зв'язує докупи все Писання, то історія Рахав виявляється архетипом у набагато масштабнішій схемі. Знову і знову Бог використовує найнесподіваніших персонажів — таких як чужинка-блудниця — щоб здійснити Свій план з викуплення світу.
